Остап Стахів: "Результат нашої перемоги - це зміна системи!"

Доки у нас не зміниться модель держави, революційно чи евулюційно - до тих пір у нашій державі нічого не зміниться.

Про це сьогодні, 30 березня, під час прес-конференції "Яка революція потрібна Україні?" заявив представник Всеукраїнської ініціативної групи "Національний Фронт" Остап Стахів.

"Сьогодні в світі відбуваються процеси, але наша сьогоднішня так звана парламентська і позапарламентська опозиція не хоче бути сучасною, влада не бажає бути сучасною. і виходить, що від цього страждає 46 млн. в Україні. Тому найкращі їдуть за кордон, ніби тут не можна працювати. А сьогодні так виходить, що держава сама по собі, люди самі по собі. Тому громадяни мають показувати, що вони тримають ситуацію на контролі і у випадку чого ставати на захист своїх прав." – наголосив Стахів.

Водночас, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін додав, що завдячуючи недолугим діям сьогоднішньої влади, кожен громадянин уже сьогодні винен 2,5 тис. грн. зовнішніх запозичень.

У свою чергу Володимир Подгорнов, президент українсько фонду «Громадська думка» зазначив, що враховуючи сучасний стан справ в Україні, згідно із соціологічних досліджень 54 % громадян жалкують, що СРСР розпався як держава.

Прес-служба «Національного фронту»

Вшанування січовиків Карпатської України на Верецькому перевалі

27 березня ВГО "Ідея Нації" під керівництвом Головного Провідника Остапа Стахіва спільно з націонал-патріотичними організаціями урочисто шанувала пам'ять загиблих патріотів – Героїв Карпатської України. Захід відбувся біля могили закатованих січовиків, що знаходиться на Верецькому перевалі.

Вшанування розпочалось з відправлення панахиди, по замордовуваннях українських молодих хлопців, що стали на захист Карпатської України.

Пізніше перед присутніми виступили представники політичних в'язнів, братства ОУН-УПА та депутати Львівської обласної ради. Але найбільше вразив присутніх виступи молодих школярів з навколишніх сіл, які в українських одностроях співами та танцями вшановували Героїв Карпатської України.

На завершення урочистих подій зазвучала бандура у виконанні Заслуженого артиста України Остапа Стахіва-старшого.

Пімсти смерть Великих Лицарів.

Прес-служба ВГО "Ідея нації"

Довідка від Василя Гренджа-Донського:

"Полонених галицьких січовиків розіп'яли на дерева"

За Ясіня-Репеговом, на польському кордоні, за митницею на Татарському перевалі очікувала мішана мадярсько-польська комісія, щоб перебрати полонених січовиків галичан.

Незабаром привели 30 січовиків, зловлених по горах Гуцульщини, а кількох із в'язниць. Були вони пов'язані, в страшний спосіб збиті не тільки тими, що їх зловили, але й самими вояками, що їх ескортували.

На землі лежав ще сніг, добра половина січовиків боса, бо забрали від них не тільки всі вартісні речі, але постягали і чоботи і черевики. Дехто з них загорнув ноги в онучі, в рушники, в торби, але й були такі, що йшли вповні босими ногами в снігу.

Із тридцятьох людей поляки вибрали шістьох і повели з собою. Чи це були шпигуни, чи одні з передових галицьких борців, що були заведені у польській "чорній листі", яких чекали ще гірші муки і смерть, не відомо.

Решту галичан відвели на півтора кілометра далі у ліс, яким проходила фронтова бойова лінія за світової війни. Тут їх розіп'яли на деревах. По-перш поприв'язували їм руки заржавілим колючим дротом, що знайшли в старій фронтовій лінії, відтак розіп'яті руки й ноги поприбивали залізними скобами та великими цвяхами, що ними прибивають рейки на залізницях. Над розп'ятими, але ще живими героями почали мадяри і поляки знущатись, плюючи їм у вічі та б'ючи їх рушницями. Відтак гонведи, а з ними разом і мадярський хуліган Цайгер та мадярський бандит Данищук одного за другим розстрілювали...

Розіп'яті герої віддавали свої шляхетні душі словами: "Слава Україні!" і співом "Ще не вмерла Україна..."

У Львові історики аналізують геноцид України

25 березня у актовій залі Національного університету «Львівська Політехніка» історики, письменники та громадські діячі обговорюватимуть історію та наслідки перебування України під окупаційними режимами на ІІ Всеукраїнській науковій конференції «Геноцид України у ХХ столітті».

Долучитися до участі у II всеукраїнській науковій конференції «Геноцид України у ХХ столітті» її організатори запросили не тільки істориків, а й науковців інших галузей, а також очевидців численних трагедій та небайдужих українців. Організатори конференції намагаються інспірувати дослідження та популяризацію української історії, стимулювати зацікавлення громадськості, зокрема молоді, до важливих суспільно-політичних процесів. На їхню думку, це сприятиме активізації досліджень зародження рухів опору та національно-визвольної боротьби українського народу; збереженню історичної пам’яті українців; формуванню почуття патріотизму, негативного ставлення до тоталітаризму, насильства, порушення прав і свобод людей, утвердженню гуманістичних цінностей.

Конференцію відкриють вітальні слова проф. Юрія Бобала, ректора НУ «Львівська політехніка», Героя України Юрія Шухевича, письменника Ігоря Калинця, голови Львівської обласної ради Олега Панькевича та заступника міського голови Львова з гуманітарних питань Василя Косіва. На пленарному засіданні конференції матимуть слово Василь Лизанчук, Любомир Сеник, Михайло Чорнопикий, Мирослава Антонович, Богдан Гудь, Павло Гай-Нижник, Олександр Музичко, Олег Полянський, Софія Федина, Ірина Магрицька, Іван Белебеха. Загалом конференція зібрала науковців із Києва, Одеси, Харкова, Луцька, Кам’янця-Подільського, Донецька, Рівного, Черкас, Кременчука, Житомира, Івано-Франківська. У роботі секцій візьмуть участь наукові працівники ЦДВР та Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» на чолі із директором Русланом Забілим.

Доповіді, які прозвучать на конференції, буде видано окремим збірником, у якому також буде вміщена резолюція, ухвалена конференцією. Статті, що вже надійшли до упорядників збірника, аналізують причини, масштаби, наслідки та вплив геноциду, етноциду, екоциду, лінгвоциду та національно-визвольного руху українського народу у XX столітті на сучасний стан утвердження державності. Науковців, які лише останні 20 років мають змогу не заангажовано висвітлювати історичні події, цікавлять такі теми, як придушення національної боротьби за незалежну державу (УНР, ЗУНР, повстанський рух Наддніпрянщини, Карпатська Україна, відновлення державності 30 червня 1941 року, діяльність ОУН і УПА, дисидентський рух); винищення національно-свідомої інтелігенції; руйнування села (карально-репресивні акції, голодомори, колективізація); депортації; асиміляційні процеси (русифікація, полонізація, мадяризація, румунізація).

Постійна агресія сусідніх держав, репресії, винищення національних лідерів, перманентні втрати української державності стали прикметними ознаками української історії. Одним із найбільш трагічних етапів став період окупації України тоталітарними режимами. В сучасній українській гуманітарній науці та в суспільстві загалом немає однозначної відповіді та оцінки ролі окупаційних тоталітарних режимів у розвитку української національної спільноти. Така ситуація пояснюється діяльністю окупаційних режимів в Україні, зокрема радянської влади, яка протягом 70 років впливала на свідомість та самоідентифікацію українців. Конференція «Геноцид України у ХХ столітті» виправляє цю ситуацію.

ВГО "Ідея Нації" відзначила 72 - річницю створення Карпатської України

15 січня о 12:00 на Красному полі(Закарпатська область, м. Хуст) відбулись урочистості присвячені 72 -річниці створенню Карпатської України.

ВГО "Ідея Нації" спільно з національно-патріотичними організаціями поклала вінок з квітами до монументу Слави Карпатської України на Красному полі.

Пізніше також було відвідано братську могилу Січовиків, які боронили Українську державність від Угорського окупанта. Перед присутніми виступив Василь Тимчій, ветеран другої світової війни 1 УД УНА, який розповів усім про події 1939 року на Закарпатті.

Як зазначив Головний Провідник ВГО "Ідея Нації" Остап Стахів: "15 січня 1939 року українські хлопці ціною власного життя дали можливість проголосити незалежність Карпатської України. Тож нехай їхній вчинок буде для нас прикладом у боротьбі під час внутрішньої окупації".

В кінці усі присутні помолились за полеглих у бою на Красному полі та вшанували традиційним національним гаслом -" Слава Україні!" - "Героям Слава!"

Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

Прес-служба ВГО "Ідея Нації"

АНОНС: ВГО "Ідея Нації" відзначатиме 72 - річницю створення Карпатської України

15 березня(вівторок) 2011 року о 12:00 ВГО "Ідея Нації" спільно з національно-патріотичними організаціями буде відзначати 72 - річницю створення Карпатської України на Красному полі Закарпатської області.

До відома мешканців Львівщини: 15 березня(вівторок) зранку зі Львова буде відправлятись автобус на святкування, що відбудуться на Красному полі. Хто має бажання поїхати відзначити бій за Українську Державу просимо зголошуватись:

тел.: 067-661-76-17, ел-пошта: vgoin@meta.ua.

Прес-служба ВГО "Ідея Нації"

Довідка:

Після розпаду Австо-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання К. У. з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах («Соборі Русинів») у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку К. У. з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.

На основі рішень Сен-Жерменського договору 1919 р. і Тріанського мирного договору 1920 р. К. У. увійшла до складу Чехо-Словаччини на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-30-х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі.

Після Мюнхенського договору чотирьох держав (30 вересня 1938 року) складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Карпатській Україні статус автономної республіки. 8 жовтня 1938 р. було утворено перший автономний уряд на чолі з А. Бродыэм (затверджений центральною владою11 жовтня 1938 р.). 22 листопада 1938 р. празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, після чого Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців.

26 жовтня 1938 року А.Бродія, який намагався проводити проугорську політику, було усунуто з посади голови уряду і прем'єр-міністром Карпатської України обрано А.Волошина. Рішенням Першого Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. значна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачевський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачево і Берегово були приєднані до Угорщини. За цих умов столицю Карпатської України 10 листопада було перенесено до Хусту.

Для захисту державної незалежності і боротьби з угорськими терористичними формуваннями було створено збройні сили Карпатської України — Організацію Оборони «Карпатська Січ», велику допомогу в створенні якої надала Організація Українських Націоналістів. Уряд А.Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація.

12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сейму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 94 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герб - червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі. Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю. Ревая. Заступником голови сейму (спікера) Карпатської України у 1939 року, референт преси й інформації та зв'язковий з урядом Карпатської України був С. Росоха.

В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини розпочала війну проти Карпатської України. З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачево-Берегово-Севлюш.Найбільший бій відбувся на красному полі. 16 березня 1939 р. зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня, більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами.

У гірських районах Карпатської України загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 р.. У кінці березня 1939 р. президент республіки А.Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю.Реваєм виїхала через Румунію в еміграцію.

Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.

І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє

І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Схамениться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивиться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог вас создав не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою,
З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.

Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступе
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ божій
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать…
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засядуть, і премудрих
Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізите на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» – «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже

Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав'яне».
«Слав'яне! слав'яне!»
Славних прадідів великих
Правнукі погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав'янофіли
Так і претесь… І всі мови
Слав'янського люду –
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі… Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, –
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те щоб прості люде.
А гвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика, та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що – не Брути!
У нас Брути! і Коклекси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивиться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть… та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:

Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної України!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.

Може, чванитесь, що братство
Віру заступило,
Що Синопом, Трапезондом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, –
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають
Заміс[т]ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тіжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословіть дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

Тарас ШЕВЧЕНКО

14 декабря 1845, Вьюнища

ВГО «Ідея Нації» вшанувала річницю смерті командира УПА Романа Шухевича

5 березня 2011 року о 12:00 у с. Білогорща, Львівської області ВГО «Ідея Нації» спільно з ветеранами ОУН-УПА та іншими патріотичними силами панахидою та Вічем вшанували пам'ять про генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича, який 1950 року у своїй штаб квартирі впав смертю Героя за Волю України.

На Вічі також був присутній Головний Провідник ВГО «Ідея Нації» Остап Стахів, який зазначив: «61 рік тому назад на цьому місці Тарас Чупринка своїм власним прикладом показав нам як потрібно діяти у момент істини свого життя. Тому, коли сьогодні політика україножерів намагається знищити нашу культуру, історію та державність - ми повинні рівнятись на чин Воїнів УПА і продовжити їхню Велику Справу у боротьбі за майбутнє Української Держави».

Син Романа Шухевича, Герой України Юрій Шухевич зазначив, що шлях до визнання генерала УПА був тяжким, були часи, коли люди навіть не могли вимовляти його ім’я. У 1990 році біля цього пам’ятника відбулася панахида по Романові Шухевичу, і це було перше публічне відзначення його пам’яті на території України. Але держава довго недооцінювала його. І лише кілька років тому Героями України стали Роман Шухевич і Степан Бандера. Але, за словами Юрія Шухевича, в серцях справжніх українців героями вони були вже давно. Саме тому сьогодні не вдасться позбавити їх цього звання через суд. Юрій Шухевич заявив, що тисячам героїв, які загинули у в’язницях і таборах, не треба якогось особливого визнання і орденів, бо вони будуть жити у свідомості людей. «Ідея, за яку померли Шухевич, Бандера та інші переможе у серцях українців», – сказав Юрій Шухевич, і додав, що в Україні не буде манкуртів, подібних до коновалюків і колесніченків.

Прес-служба ВГО «Ідея Нації»

АНОНС: ВГО "Ідея Нації" вшанує пам'ять командира УПА

5 березня(субота) о 12:00 у с. Білогорща ВГО «Ідея Нації» Урочистим Вічем та покладанням квітів вшанує світлу пам'ять про генерал-хорунжого УПА Р. Шухевича, який загинув у бою з НКВДистами у своїй підпільній штаб-квартирі 1950 р.

Також планується відвідати колишню штаб-квартиру Тараса Чупринки, а нині музей у с. Білогорща.

Збір буде проводитись біля порохової вежі(вул. В. Винниченка) о 10:30, звідки автобусом організовано прибудемо до пам’ятнику командиру УПА.

Памятай про великі дні наших Визвольних змагань.

Прес-служба ВГО «Ідея Нації»

Відкритий лист: "У Львові на 9 травня п’ята колона РФ запланувала провокацію"

Як стало відомо із заяв у ЗМІ, політична партія «Русскоє єдінство» планує приїхати з Криму до Львова, для того, щоб 9 травня пройтися центральними вулицями міста. Таким чином ця партія планує відзначити перемогу СРСР над своїм колишнім союзником – націонал-соціалістичною Німеччиною.

ВГО «Ідея Нації» хоче нагадати даній організації, що такої держави як СРСР вже не існує на карті світу, проте офіційною спадкоємницею залишається Російська Федерація. А Українська Держава, яка була проголошена 30 червня 1941 року була окупована нацисткою Німеччиною, а пізніше СРСР. Тому дата 9 травня, як день перемоги одного окупанта над іншим, не має жодного відношення до України, а будь які провокації п’ятої колони РФ у місті Лева ми будемо зупиняти шляхом прямої дії.

Також ми звертаємось до ЛМР, якій поступило повідомлення від політичної партії «Русскоє єдінство» на проведення 9 травня 2011 року ходи по вулицях Львова, відреагувати згідно законодавства України - та подати до суду на заборону даної акції, що має на меті заздалегідь провокативний характер.

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.

Голова ВГО «Ідея Нації» Остап Стахів