Запрошуємо на лекційні збори

12 лютого 2013 року о 16:00 Громадська організація «Ідея Нації» запрошує на лекційні збори в яких буде обговорюватись створення та діяльність УВО та ОУН в період першої половини ХХ ст.. Вести розмову буде історик, ідеолог СНПУ, автор понад 30 книг Валентин Мороз.

Збори відбудуться за адресою: пл. Ринок, 28(АРТ-кафе).

Конт. тел. 067 661 76 17.

У Винниках ГО «Ідея Нації» показала документальну стрічку «Срібна земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939»

5 лютого 2013 року об 14:00 у місті Винники Громадська організація «Ідея Нації» провела показ документальної стрічки «Срібна земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939» для учнів старших класів СЗОШ № 29. Дана акція відбулася для виховання у учнівської і студентської молоді України національно-патріотичного духу.

Захід розпочався з пісні «Ци чули с-те, любе браття, як боролось Закарпаття», яка оспівує ті трагічні часи молодої Карпатської України. Після чого, до молодих юнаків та дівчат звернувся Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів: «Сьогодні ми покажемо Вам документальний фільм про наших братів по крові і по духу, які не зважаючи на майже 800-річну ізоляцію у ворожих державах не втратили нашої віри, мови, звичаїв та бажання бути з нами у соборній Українській державі. Тож нехай подвиг молодих українських юнаків та дівчат з Підкарпатської Руси буде для нас гідним прикладом посвяти та жертовності у боротьбі за будущину Батьківщини!»

Після перегляду фільму усім присутнім була зачитана «Молитва українського націоналіста», яка завершилась вже традиційним для даного заходу піднесеним гаслом: «Слава Україні!» - «Героям слава!», «Слава Нації!» - «Смерть ворогам!»

ГО «Ідея Нації» висловлює щиру подяку ГО «Західно-історичному центру досліджень» за створення документальної стрічки «Срібна земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939», а також готельно-розважальному комплексу «Галактика» за надане приміщення та проектору для перегляду фільму.

Прес-служба ГО «Ідея Нації»

Національний солідаризм

Товариство!
Відкрито виборчий фонд кандидата в депутати Львівської обласної ради Остапа Стахіва.
Хто має можливість, прохання підтримати ГО "Ідея Нації".

р.р. 2643530631701
МФО 3259796
ЗКПО 3104708114
АТ "Ощадбанк"
Стахів Остап Васильович

Остап Стахів – кандидат у депутати ЛОР у Городоцькому окрузі

ЛКО УРП висунула кандидатом у депутати до Львівської облради у Городоцькому окрузі №24 Остапа Стахіва, голову громадської організації «Ідея Нації».

Про це повідомив Остап Стахів на прес-конференції 3 січня.

Стахів повідомив, що у межах передвиборчої кампанії планує об’їхати кожен населений пункт округу, спілкуватися з людьми, репрезентувати програму «Ідея нації».

«Головною метою ГО «Ідея нації» є побудова соборної української держави. Ми повинні захищати українців в Україні та у світі, де б вони не перебували. Ми спираємося на праці Дмитра Донцова, Юрія Липи, Миколи Сціборського. Для нас дороговказом є такі велетні українського духу – Євген Коновалець, Роман Шухевич, Степан Бандера. Ми вважаємо себе їх продовжувачами на нашій українській етнічній землі. Вважаємо, що наша ідея є вища навіть за наше життя», – повідомив Стахів.

За словами голови ГО «Ідея нації», організація не веде переговори з іншими політичними партіями про підтримку їх кандидата до Львівської облради.

«Жодні кулуарні домовленості ми не підтримуємо», – повідомив Стахів.

Підтримати кандидата у виборчій компанії пообіцяв архітектор, головний редактор журналу «Ідея і Чин» Ігор Подоляк.

Нагадаємо, проміжні вибори до Львівської облради заплановані на 27 січня 2013 року. Наразі коштів на їх проведення немає.

Прес-служба ГО "Ідея Нації"

Поствиборча реальність…

В Україні її громадяни живуть думками про краще майбутнє, яке має початися після чергових чи позачергових виборів, незалежно від того – президентські вони чи парламентські. Але чомусь так стається, що після виборів через певний проміжок часу(щораз менший), ми зразу починаємо надіятися вже на інші вибори. І так продовжується вже більше як 20 років. Одні вибори змінюються іншими, гасла залишаються тими ж самими… Тепер вже покоління, яке застало ще СРСР переконують своїх дітей та онуків, що потрібно надіятись на демократичних політиків, чекати демократичних виборів, що якщо не вони застали щось краще від виборів до виборів, то молодь може ще і застане… А можливо вибори в Україні проводяться для того, щоб зберегти існуючий стан справ не залежно від того хто б прийшов до влади - як це відбувається в Україні з дня відновлення її незалежності!? Можливо потрібно шукати вихід у зовсім іншій площині…

У кожній країні, де громадяни не задоволені владою - опозиція здобуває безапеляційну перемогу на парламентських перегонах. У наших реаліях все трішки по іншому… Опозиція провалює передвиборчу кампанію і з тріском програє вибори. Можливо хтось скаже, що закон про вибори був вигідний теперішній владі? А як, же тоді заяви опозиціонерів після спільного голосування з пропрезидентською більшістю у ВР за виборче законодавство?! – що це є їхньою перемогою! А як же заяви про імпічмент для президента і зміни уряду, відміни податкового кодексу… невже це тільки передвиборчі гасла?

В мене не має сумніву, що опозиціонери будуть продовжувати те, чим вони займались останні два роки – одноманітною критикою діючої влади, захистом української мови у Львові на біг бордах, красуванням на телебаченні та апелюванням не до власного народу, а до іноземних країн, які у розкладаючомуся капіталізмі мають своїх набагато більше проблем як за масштабами їх вирішення, так і за черговістю своїх пріоритетів.

Натомість один із лідерів опозиції починає дивне голодування і так само дивно його закінчує, так і не пояснивши суспільству за що саме такі великі «жертви»? Ситуація для мене стає ще дивнішою, коли, наприклад голодує лідер опозиції Ю. Тимошенко, а її поплічники, які пройшли у стіни ВР повідмикали свої мобільні телефони, бо вони поїхали на моря відпочивати після виборчих баталій. Невже справа зроблена?! А як же 10 спірних виборчих округів, яких потрібно вигризати у сьогоднішньої влади. Чи можливо ті хто пройшли у ВР думають, що вони вже все від себе зробили, - для себе мабуть так. Але для опозиції вибори програні! Значить потрібно робити рішучі дії, чи можливо їх влаштовує теперішня ситуація?! Чому із «голубих екранів» пропали наші опозиційні головні герої? Чому не пропонують виходу із даної ситуації?

Невже український народ має надіятись на таких опозиціонерів?

І це в ситуації, коли Україна входить у своє чергове фінансове піке! Адже на листопад і грудень коштів на виплату працівникам бюджетної сфери навіть не передбачалось. Це коли гривня висить на волоску, а закони один поперед другого не є сприйнятими громадянами України як такі, що на часі чи взагалі потрібні для додаткових труднощів у житті звичайних людей.

Але навіть при такій ситуації, Януковича і Ко опозиція не подолає через парламентські голосування. Усі ці їхні після виборчі розмови про імпічмент, прийняття якихось невигідних для сьогоднішньої влади законів є нічим іншим як або повного не розуміння ситуації в державі, або свідоме невігластво.

Я навіть не говорю про такий момент, як народ хотів побачити після вибрів, що парламентська опозиція має здатність боротися. Виборець не побачив боротьби і здатність опозиціонерів до якихось протестних дій. Натомість виборець побачив повну імпотентність опозиціонерів навіть у своїх власних ініціативах: то обнуляють списки, то вже не обнуляють; то визнають перевибри, то вже не визнають. Головне, що виборець побачив – це те, що опозиція не бажає і не здатна боротися. Її зовсім не цікавить вулична боротьба, але саме вулиця сьогодні і має найбільші шанси знести діючу систему…!

А можливо усе те, що відбувається це природній процес – в якому сьогоднішня влада і сьогоднішня опозиція мають своєю діяльністю так дискредитувати себе, щоб народ їх назавжди відніс на маргінес і вони вже не зможуть  бути ні опозицією ні владою. Їх просто перестануть сприймати як політиків чи управлінців, принаймні все сьогодні до цього іде, і це до певної міри не найгірший сценарій м’яко кажучи. Адже опозиціонери – це в своїй більшості колишні прихватизатори, які хочуть повернутися у владу, щоб у них не забрали частину майна. Але вони забули, що так само колись незаконно заволоділи тим майном. Тому те, що незаконно було взято, тепер незаконно вилучається – усе природно. Тому ця опозиція безплідна і безперспективна. Пріоритетом для колишнього злодія, який не віддав награбоване - ніколи не стануть пріоритети тих, у кого він щось вкрав. А як відомо, після розвалу СРСР в Україні уся власність була народною. Тож робіть свої висновки панове! Розграбування спадку СРСР вже минуло момент свого розквіту, тому в найближчій перспективі українців чекає соціальний катаклізм.

Природу цього катаклізму передбачити неважко: вже дуже скоро коштів на утримання актуальної моделі суспільства банально не вистачатиме, і в дилемі "позбутися свого життя від голоду й холоду чи позбутися паразитичної "бидлоеліти" народ, швидше за все, вибере останнє.

Основне, що ми побачили за останні роки, це те, що процеси в країні пішли незворотні. Люди перестали, а головне не бажають миритися з тим станом речей, який влаштовує сьогоднішню владу і опозицію. Тому розв’язка, яка наступить може бути дуже трагічною для сьогоднішніх горе політиків, але із доброю перспективою для українського народу. То ж чия візьме…?!

З повагою, Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів

Відкрите звернення ГО «Ідея Нації»: Винні будуть покарані!

Сьогоднішня ситуація в Україні цілком і повністю показує, що українці цій владі в державі не потрібні, оскільки є загрозою для панування національних меншин. Зокрема остання заява «диригента» Партії регіонів у Верховній Раді Михайла Чечетова: «В Україні не повинно бути титульної нації» - є підтвердженням усіх дій правлячої кліки в державі.

Діяльність сьогоднішньої влади за її ж словами зводиться до того, щоб знищити українську націю на її ж землі. Вона відкрито та зухвало плює в обличчя українців, не вбачаючи від них жодної загрози та народних повстань.

Також така заява від політика низької вартости є для того, щоб перевірити українців на здатність протидіяти перед прийняттями антинародних законів у найвищому законодавчому органі держави. Або такою заявою, яка повністю дискредитує та забирає будь яку перспективу для нормального життя – є бажання фізичного знищення Михайла Чечетова діючою владою, щоб пізніше все приписати українцям через такі антинародні заяви.

ГО «Ідея Нації» нагадує усім провокаторам, злодіям та антинародним чинушам, що за усі свої висловлювання та діяння, які шкодили Українській Нації і Державі буде справедлива кара, як того буде вимагати Вищий Український Трибунал!

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.

Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів

КОД: Безплідне об’єднання?!

Якщо аналізувати політичні об’єднання, які з’являлись в Україні протягом останнього часу – то ми завжди бачимо одну і ту ж картину. На початку йдуть гасла, пізніше - аморфне об’єднання, а наостанку кожен з учасників так званих об’єднань звинувачує інших і називає зрадниками. Про виборців згадувати їм якось не з руки. Адже у них є рейтинг завдяки ток-шоу і політичній рекламі. Тих, хто не має можливості проплачувати участь у телевізійних ток-шоу та постійну засвітку у ЗМІ – просто поливають брудом.

В середині 2011 року на політичній карті України багатьма політичними силами та громадськими організаціями був створений Комітет опору диктатурі. Львів став, по суті, серцем цього всього дійства, на яке в черговий раз простий українець покладав великі надії. Говорилось багато, а справ, як таких, просто згадати не можливо, окрім декількох промоційних мітингів чи пікетів, які в результаті ні до чого путнього не призвели. То ж яке призначення мало це об’єднання?!

Чим ближче було до виборів, тим більше на КОД покладались малобюджетні політичні партії, які вважали, що округа до ВР будуть ділитись за пропорційним принципом. Таким чином на вибори не потрібно було витрачати «шалені» кошти, а звичайному виборцеві було б спокійно за свій вибір, адже він б обирав вже проілюстрованого кандидата від багатьох політичних партій і громадських організацій. Проте…

У КОД вступали не тільки малобюджетні партії, але і політичні гравці з великим гаманцем, які на передвиборчу програму витрачають більше грошей,  ніж деякі партії за 10 років свого існування. Тож у середині об’єднання, яке крім декларацій так і нічим себе не відрекомендувало, назрівав конфлікт інтересів. Адже ділитися округами у плани «грошових брендів» з малобюджетними, навіть ідейними політичними силами чи громадськими активістами  аж ніяк не входило.

Незважаючи на наявні розбіжності в КОД у розумінні підходу до виборів, вихід із об’єднання б негативно вдарив по іміджу тої політичної сили, яка б відкрито заявила про свої дійсні плани. Тож гра назовні для виборця продовжувалася до моменту, допоки це було можливим з точки зору необхідності у плані іміджу політпроекту, але аж ніяк не на потребу простому громадянинові.

Варто зауважити, що незважаючи на усі внутрішні негаразди, КОД збирався практично кожного тижня і обговорював політичну ситуацію. Тож, коли представники руху ЧЕСНО у Львові прийшли та запропонували, щоб кандидат від КОД відповідав критеріям руху ЧЕСНО, то усі учасники Львівського КОДу підтримали таку ідею. Тож незабаром було розроблено Заяву, згідно  якої претендент в кандидати від КОД має обов’язково проходити за критеріями руху ЧЕСНО, а також критеріями, розробленими КОДом.

Проте, коли настав час подавати у КОД від політичних партій та громадських організацій претендентів в кандидати, то виявилось, що не усі бажають проходити люстрацію на рівних умовах. Так ВО «Батьківщина», політична партія «Фронт змін» та ВО «Свобода», які були по суті основними гравцями об’єднання, підписавши «заяву трьох» про поділ округів у Львівській області, першими розірвали домовленості, які були досягнуті шляхом переговорів у КОД. Після цього  засідання КОДу фактично почали перетворюватись з безплідного діалогу у просту гру – «не чую іншого, кричу голосніше»! Навіть журналісти почали ігнорувати засідання комітету, оскільки кожне наступне зібрання копіювало попередні.

Пізніше на політичнім корті замайоріли прапори ще одного об’єднання, яке себе назвало
Об’єднана опозиція. А діяльність КОДу була названа такою, що провокує передвиборчу ситуацію у Львівській області.

Мушу правда на те все зауважити, що малобюджетні політичні партії все ще намагалися провадити свою діяльність через КОД, і їм це до певної пори більш менш вдавалось…

«Грошові бренди» почали називати діяльність КОДу під керівництвом малобюджетних політичних партій провокативною. Дійшло до того, що Арсеній Яценюк сказав, що Комітет опору диктатурі вже вичерпав себе по суті. Хоча, на відміну від Арсенія Петровича, громадяни України не побачили, що диктатура в Україні є подоланою…

А тим часом у КОДі була розпочата процедура проведення люстрації для претендентів у кандидати в депутати до ВРУ. Своїх кандидатів для проведення люстрації надали практично усі часники КОДу, окрім представників Об’єднаної опозиції і ВО «Свобода». Як то кажуть, робіть свої висновки дорогі читачі…

Оскільки мені випала честь представляти рух ЧЕСНО у Львівському КОДі, то практично на кожні засідання я намагався приходити із запитаннями від руху до претендентів в депутати. Так після одного засідання, де запитань від мене було вдосталь,  на наступні я не був запрошений, або повідомлений за декілька годин до зібрань так, щоб не зміг прийти зовсім. Знову ж таки, нехай і з цієї ситуації читач робить свій власний висновок про прозорість і чесність львівської політики в цілому.

В результаті усіх цих засідань, домовленостей, погоджень та люстрації в КОДі – усі його учасники пішли на вибори самостійно. І у мене виникає тільки одне питання до наших голів політичних партій на Львівщині: «Чи усвідомлюєте ви усю відповідальність таких обманливих передвиборчих маневрів!?»

Думаю, що такі безплідні об’єднання будуть ще виникати не один раз на політичній карті України, навіть більше – їх будуть відроджувати із небуття, щоб у черговий раз погратися ними перед виборчою кампанією. Безідеологічні партії, блоки та об’єднання ще жодним чином не принесли хоч якоїсь користі українській державі та її громадянам, не принесуть вони користі і сьогодні. Тому, що об’єднуватись потрібно заради певних ідеалів, навколо певної ідеології та заради певної мети. А коли політичні партії у нас об’єднуються заради рейтингу, то їх першими потрібно списувати на смітник історії і більше ніколи до них не повертатися.

На останок хочу написати, що я вірю в свою Батьківщину, вірю в Українську Націю і маю велику надію на молоде покоління, яке буде доводити свою потрібність справами, а не пустопорожніми обіцянками та надіями. Знаю, що Нація, яка виховала Великих синів і дочок, що вірою і правдою їй служили – не дозволить глумитися над собою казнокрадам і словоблудам!

Можливо нам молодим прийдеться все міняти у нашій державі не через вибори, а через дію прямої демократії згідно 5 статті Конституції України. Для нас молодих є тільки однин шлях – перемога заради нашого спільного майбутнього. Знаю, нас підтримає весь український народ.

З повагою, Співкоординатор громадянського руху ЧЕСНО у Львові
Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів