Ренесанс системи чи боротьба за чесне правосуддя!?

Судова система для українців завжди асоціювалась із незаконними рішеннями, підігруванням для представників влади і винесення протизаконних ухвал на користь мажорів. Так тривало до 2014 року, але після Революції Гідності українці розпочали більш активно відстоювати свої права, зокрема і у залах судових засідань.

На якийсь період після Майдану 2014 року громадськості здалося, що судова система розпочала виправлятися і законні рішення змінювали одне одного. Проте через певний час, система, яка гнобила громадян України знову розпочала суддівський геноцид проти найбільш незахищених верств населення. Тому суддів, які приймали законні рішення розпочали виживати зі «стада», а тим, хто розпочав проводити судилища над громадянами – розпочали давати привілеї.

Громадська організація «ІДЕЯ НАЦІЇ» вперше ступила в боротьбу з суддівським беззаконням літом 2014 року відстоюючи право Романа Куриласа на справедливий суд та добилась спочатку його звільнення із СІЗО, а пізніше і виправдального вироку у 2015 році.

Після досягнення успіху у резонансній справі Романа Куриласа, в якій суд та прокуратура проводили судилище над громадянином, до ГО «ІДЕЯ НАЦІЇ» почали масово звертатися потерпілі про допомогу. Зокрема зверталися як звичайні громадяни так і представники підприємств, які зазнавали рейдерства через судові інстанції. Тож боротьба за справедливість у судовій гілці влади нами проводилась практичного кожного дня, а подеколи і по три судових засідання були призначені в різних судах на одну і ту ж годину, щоб ГО «ІДЕЯ НАЦІЇ» не була присутня хоча б на одному із них. Так ми усвідомили, що вплив громади на справедливий суд є великим і тільки спільними зусиллями об’єднавшись, українці домагаються від владних інституцій справедивох рішень.

З часом ГО «ІДЕЯ НАЦІЇ» спільно з активними громадськими організаціями, чесними адвокатами та небайдужими мешканцями Львова розпочала боротьбу за архітектуру княжого міста, збереження зелених скверів та парків та захист містян від незаконних забудов. Показовим у даному випадку були справи щодо парку «Знесіння» та захист національної пам’яті на пр. Чорновола, 45 Б, де боротьба велася як судових інстанціях, так і на барикадах у наметових містечках, щоб не дати можливості забудовнику продовжувати незаконні дії.

Проводячи всі акції під судами Львівської області та Львова в межах чинного законодавства, ми завжди ставили за мету тільки одне завдання: привернення уваги суспільства до резонансних справ, щоб їх бува судова інстанція не вирішували «під сукном». Проте як виявилось, законні акції протесту громади були дуже не до вподоби представникам «старої закалки», які чекали нагоди для висловлення свого незадоволення тим, що українці не бажають мовчати коли чиниться беззаконня.

Так нещодавно на відкритій прес-конференції для журналістів у Львові, голова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотніцький(вчетверте призначений на посаду голови суду, хоча закон передбачає двічі обрання поспіль) зневажливо висловився про мирні акції громадян, особливо про спільноту «За збереження парку «Знесіння», звівши наклеп на громадських активістів про те, що ми збирались підпалити суд під час слухання справи щодо незаконного будівництва ТзОВ «Архібуд» у парку «Знесіння» по вул. Олекси Довбуша, 15. Зокрема мене особисто, як на організатора та відповідального за акцію було згадано у контексті безвідповідальності за життя людей.

Варто зауважити, що голова суду згадував події півторарічної давнини, чим спочатку здивував, а пізніше, коли сталим відомі інші обставини наступного судового засідання щодо збереження парку «Знесіння» - то відверто і скопроментував себе Борис Плотніцький. Оскільки зв’язувалось, що при реорганізації Львівського апеляційного господарського суду у Західний апеляційний господарський суд колегія суддів, яка слухала справу щодо незаконної забудови у парку «Знесіння» не пройшла переатестації і в судд відбувся новий розподіл і «сліпий жереб» обрав в колегію теперішнього голову суду Бориса Плотніцького, який раніше вже ухвалював незаконне рішення на користь ТзОВ «Архібуд», проте те рішення було скасоване касаційною інстанцією.

Відповідно, «наїзд» голови Західного апеляційного господарського суду Бориса Плотніцького на громадських активістів є показовим, якщо згадати народне українське прислів’я – «на злодії шапка горить!» Тому нам усім, хто бореться за збереження архітектурного Львова, за його «зелені легені» і проти незаконних забудов даний чіткий сигнал до об’єднання проти можливого суддівського свавілля. Оскільки, як показує практика, за озвученням безпідставних звинувачень зі сторони чиновників слідують безпідставні винесення суддівські рішення.

Зрозуміло, що боротьба за справедливість у судовій гілці влади для чесних адвокатів, незалежних журналістів та справедливих громадських активістів буде набирати жорсткого протистояння, оскільки ми у своїй свідомості пройшли пункт не повернення у часи беззаконня та безкарності судової системи. Ті, хто протистоїть несправедливості у судах та намагається добитися справедливих рішень ми закликаємо до об’єднання та створення координаційного центру для оперативного реагування на незаконні рішення суддів.

ГО «ІДЕЯ НАЦІЇ» відкрито заявляє, що не буде мовчати на порушення закону зі сторони чиновників, а при виявленні порушення буде жорстоко реагувати на беззаконня та через громадські акції буде діяти на відновлення справедливості та закону України!

Ми продовжимо боротися за чесне українське правосуддя! Приєднуйтесь до нас!

З повагою, Голова ГО «Ідея Нації» Остап Стахів

Міську раду Львова пікетували з вимогою зупинити загарбника парку «Знесіння»

Сьогодні у місті Львові о 10:00 відбувся пікет Львівської міської ради під гаслом «Зупинимо загарбника «Знесіння». На акцію прийшли небайдужі львів’яни, які по цілому місту баряться із незаконними забудовами та мешканці прилеглих вулиць до Кайзервальду.

Протестувальники тримали плакати «Мамо, а де парк?», «Природа важливіша за гроші», «Залиште Знесіння зеленим» та «Руки геть від парку «Знесіння», а також виступами та гаслами висловлювали своє обурення стосовно того, що в центрі Львова в парку та на ділянці, яка є в природоохоронній зоні та під захистом ЮНЕСКО здійснюється незаконна забудова.

До слова були запрошені мешканці прилеглих вулиць до парку «Знесіння» та активісти міста Львова, які активно протистоять беззаконню на стороні громади. Зокрема - Ірині Гринюк, яка однією із першою відгукнулася на заклик ставати блокпостом та не давати можливості забудовнику здійснювати незаконну діяльність в парку, Аллі Миколаївні, яка вже 10 років оббиває пороги суддівських засідань, Анні Біликівській, яка бореться проти скандальної забудови на розі вулиць Карпинця-Засядька та представнику спільноти «Народна дія».

На завершення акції, Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів, закликав усіх присутніх прийти 17 березня о 10:00 в Господарський суд Львівської області на судове засідання, на якому буде вирішуватися подальша доля ділянки по вул. Олекси Довбуша, 15 в парку «Знесіння».

18 жовтня - день народження ГО «Ідея Нації»

6 років тому народився новий(фото з першої акції 2010 року), світлий рух за національні та соціальні права – громадська організація «Ідея Нації». Рух, який має на меті побудувати державу справедливого ладу, де кожен українець зможе себе реалізувати згідно талантів, які йому надав Господь Бог. Бо творення нацією власної долі – це виконання промислу Божого!

ГО «Ідея Нації» поставила перед собою чіткі завдання і цілі, до яких впевнено крокує уже 6 років. Я пишаюся тим, що мені випала честь бути її керівником - Головою Проводу і служити своїм побратимам та українському народу. «Ідея Нації» наповнена глибоким ідейним духом і кожен її член готовий пронести цю ідею, підтриманий братерськими відносинами всередині організації. Бо тільки так можна перебороти весь бруд, який ллється на нас сьогодні, тільки разом ми зможемо перебороти негаразди та повстати новою силою на світовій арені.

29 листопада 2014 року ГО «Ідея Нації» започаткувала Присягу на вірність ідеям організації на скелях Довбуша та перейшла у структуру орденського типу.

Тому з нагоди цієї дати, 18 жовтня – дня народження громадської організації «Ідея Нації», вітаємо усіх членів та прихильників організації! Знаємо, що наш рух здолає усі перешкоди у побудові Соборної України. Наша сила в нас самих!

До Перемоги!

Голова Проводу ГО "Ідея Нації" Остап Стахів

Україна – незалежна? або як ліберали знищують її суверенітет

Сьогоднішні внутрішні проблеми України(втім, які і вчорашні) є прямим наслідком втрати нашою країною Повного Державного Суверенітету. Перш ніж вияснити, коли ми його втратили, потрібно розібратися з термінами. Отже, що таке Повний Державний Суверенітет?

Він складається із п’яти суверенітетів: 
1. Визнання міжнародним співтовариством території держави; наявність прапора, герба і гімну. 
2. Дипломатичний суверенітет – можливість проводити незалежну міжнародну політику. Дружити з ким вважаєш необхідним, ворогувати з ким вважаєш за потрібне. 
При наявності дипломатичного суверенітету включаються об’єктивні процеси, які диктують необхідність отримання двох наступних суверенітетів. Адже дипломати в своїй діяльності завжди рахуються тільки з реальними фактами, а саме – з військовою силою і сильною економікою. 
3. Військовий суверенітет – можливість дати відпір агресорові і убезпечити безпеку собі і своїм союзникам.
4. Економічний суверенітет – розвиток економіки і виробництва, достатнє для забезпечення своїми силами подальшого розвитку країни. 
Все? Ні, не все. Є ще і п’ятий суверенітет, і, як показує наша історія, він являється найважливішим. За його відсутності і починається шлях в прірву. 
5. Культурний суверенітет.

Підведемо підсумки. Тільки при наявності всіх п’яти суверенітетів можна говорити про наявність Повного Державного Суверенітету.

Для прикладу пропоную порівняти 1991 та 2016 роки. Наскільки суверенітети в Україні з роками втрачались чи набувались. Отже, почнемо з 1991 року: 
1. Україну визнало міжнародне співтовариство, територія України відповідала юридично і фактично у нашому підпорядкуванні. Верховна Рада України прийняла прапор, герб та гімн.
2. На дипломатичному рівні Україна проводила досить самостійну політику маневруючи між Сходом та Заходом. 
3. Військовий суверенітет не підлягав сумніву, у нас була практично міліонна армія, а за ядерним потенціалом ми були третіми у світі. 
4. Економічний суверенітет – ми практично усім себе забезпечували, як в продуктах харчування так і у виробничій сфері важкої та легкої промисловості. Адже промисловість тоді ліберали ще не встигли «прихватизувати», а також не встигли ще ввести «вільний ринок», який і добив українські підприємства. Звісно, що важко нам давався перехід до своєї національної валюти, але якщо б зберегли виробництво, а не дали «реформаторам» порізати його на метал, то результат був би зовсім іншим… 
5. Культурного суверенітету в той час не було. Всі ганялися за імпортними шмотками та гумовими жуйками. Захід тоді вважався передовим, а своя країна – відсталим «совком». Не кажучи, що ми практично не випускали українських фільмів, а «вживали» іноземну продукцію.

Тепер шановний читач, пропоную нам пройтись по всіх п’яти суверенітетах у 2016 році і порівняти, наскільки Україна сьогодні може відповідати Повному Державному Суверенітету. Отже: 
1. Прапор, герб та гімн у нас є. Україну визнає світове співтовариства, зокрема повністю територіально, але частина території(Крим та частина Донбасу) сьогодні не є нами контрольована. 
2. Дипломатичного суверенітету як такого не має, ми навіть свої внутрішні проблеми вирішуємо озираючись на країни Заходу. 
3. Військовий суверенітет ми відновлюємо, але повинні сказати, що не змогли дати відпір агресорові в Криму, а з невеличкою групою ополченців ведеться незрозуміла війна, на якій гинуть українські хлопці. Тому, допоки ми не будемо в змозі забезпечити в повній мірі безпеку своїй власній державі – до тих пір військовий суверенітет не вважатиметься в повній мірі таким, що відновлений.
4. Економічного суверенітету не має – українська гривня залежить повністю від іноземної, в даному випадку від долара США і її різка девальвація не викликає жодної довіри навіть у власних громадян. Також наша країна не в змозі забезпечити свій народ навіть найнеобхіднішими товарами, за безцінь продовжуються продаватись державні заводи, які ще залишилися нам у спадок від «совка».
5. Українська нація, з її багато тисячолітньою історію має надзвичайну культуру. Але сьогодні держава Україна не опирається на культурні надбання предків, а активно переймає чужі цінності. Це і в піснях, одязі, різних шоу для молодого покоління, іграх для дітей, фільмах та мультфільмах. 

З всього вище вказаного, Україна не має Повного Державного Суверенітету не тільки останні два роки, але із 1991 року ми втрачали один суверенітет за іншим. Спочатку втратили економічний, культурний, пізніше дипломатичний, далі військовий, а сьогодні Україна почала втрачати території.

З наведеного цього робимо висновок, що ліберальна ідеологія, яка і надалі залишається панівною в Україні призводить тільки до втрати населення, території та культури. Тому, для того, щоб відновити Повний Державний Суверенітет Україні потрібно планомірно іти своїм шляхом національного відродження у всіх галузях життя. 

Тож надія в українців сьогодні є тільки на національну ідею, яка зможе припинити розкладання України, яку ліберали проводять вже 25 років.

Остап Стахів, Голова Проводу ГО «Ідея Нації»

Світове лихварство та Україна

Почитавши провладну ліберальну пресу, яка на всі сторони схвально вигукувала про врятування української економіки черговим траншем від МВФ, мимоволі перестаєш дивуватися тому сьогоднішньому задурманенні українського народу та не баченні того, як нам на шию міжнародні лихварі за допомогою сьогоднішнього неукраїнського керівництва України закидають петлю на шию.

Міжнародний валютний фонд(МВФ) – зовсім не міжнародна добродійна організація, яка поспішає на допомогу будь-якій країні, де виникають фінансові труднощі чи потреба модернізувати економіку. МВФ створений транснаціональними компаніями для того, щоб нав’язувати державам свою стратегію.

Можна впевнено говорити, що кошти МВФ пропонуються різним країнам як своєрідна приманка. Після того, як розглядається ситуація в якій-небудь країні і відбувається оцінка її труднощів, фахівці фонду готують рекомендації уряду країни, що, на їх думку, слід змінити в її діяльності. Країна-боржник, таким чином, вимушена, якщо бажає отримати хоч невеликий кредит від МВФ, змушена різко скоротити державні витрати, передусім на основні продуктові й інші соціально важливі товари та послуги. Це робиться з метою встановлення в країні соціальної напруги. Найважливішою вимогою є обов’язкова девальвація національної валюти.

Як виглядає із заяв керівництва уряду, Україна мала на початок цього року зовнішніх боргів на суму 66 млрд. $. МВФ цього року нам надав ще 1 млрд. $ кредиту. В сумі виходить 67 млрд. $ боргу перед кредиторами.

Подивившись на такі цифри в доларах, кожен читач напевно подумає, що це досить велика сума, і цікаво, куди ж вона ділась в умілих руках наших лібералів реформаторів. Адже, щоб побудувати асфальтний та сміттєпереробний заводи, або це все вкласти в обороноздатність країни – то результат мав би бути відчутним. Але, щось ніхто з нас не відчув на собі ще жодного полегшення від чергових траншів міжнародних лихварів–кредиторів. 

Особливо звертаю увагу на цифру у 67 млрд. $ - вона представлена без процентів. Тому на прикладі інших країн, які вже мали досвід запозичення великих сум у МВФ, покажемо наглядним прикладом, скільки ж приблизно потрібно віддавати тепер українському народові? За приклад візьмемо знайому усім нам державу – Мексику, якій як і нашій державі дуже активно намагалися «допомагати» кредитами з МВФ. Отже, в 1980 році зовнішній борг Мексики складав 57 млрд. $. У наступні 15 років, з 1980 по 1995 рік, Мексика виплатила 131 млрд. $ тільки на покриття кумулятивних процентних ставок, але все одно вона залишилася винна 159 млрд. $. Ось, що виходить: 57-131=159! Це те, що ми називаємо «банківською арифметикою». Це чисте лихварство. 

У 1987 році ця грабіжницька модель в Мексиці привела до криз руйнування сільськогосподарської, промислової, транспортної і енергетичної інфраструктури у зв’язку з недостатнім їх інвестуванням, яке МВФ замінив нав’язуванням політики масового, безладного імпорту шляхом ліквідації усіх торговельних бар’єрів. 

Можна згадати і інші країни, які пройшли «шокові терапії» від МВФ, зокрема Перу за часів правління Фухімори. В результаті цієї «терапії» Перу втратило роботу 12 млн. людей, 15 млн. зубожіли, а сама країна втратила шанс перейти в категорію індустріально-аграрних країн.

Еквадор. Тут «шокова терапія від МВФ» призвела до спроби введення як національної валюти долара США, що викликало тотальне розорення Еквадору, стихійний бунт дрібних торговців-індійців за підтримки армії і падіння уряду. 

Ірак. Саддам Хусейн в середині 2001 року перевів у євро усі свої рахунки, на які надходили кошти у рамках програми ООН «Нафта в обмін на продукти». «Долар – валюта ворожої нам держави. Ми замінимо долар на іншу валюту – на євро», - говорив міністр Іраку Хікмат. Більше того, в квітні 2002 року Центральний банк Іраку видав розпорядження оплачувати витрати навіть офіційних іракських делегацій за кордоном виключно в євро. 
А потім була війна. А далі «шокова терапія від МВФ». І де зараз економіка Іраку?

З матеріалу, який викладений є очевидним той факт, що МВФ – паразитична структура, один із інструментів лихварів з пограбування і закабалення країн і народів.

Результати «демократичних реформ» за вказівками МВФ в Україні ми спостерігаємо з 1992 року, тобто після того, як Україна стала членом Міжнародного валютного фонду(МВФ). За допомогою міжнародних радників влада в Україні показала, як можна швидко і просто, без ведення активних бойових дій знищити 8 млн. українців і половину промислового потенціалу(а в деяких галузях повністю знищене виробництво), а також забезпечити на 80-90 % зношеності інженерної інфраструктури населених пунктів. Це підсумки тієї неоголошеної війни, яку влада в Україні і МВФ ведуть з українським народом. 

З 2000 року боргове навантаження на кожного українця виросло в 50 разів. Це світовий рекорд!

З високорозвиненої держави Україна перетворилася на сировинний придаток Європи. Україна випала з першої десятки світових виробників зброї і не здатна вчасно поставити необхідну кількість озброєння навіть власній армії. Практично повністю знищено літакобудування, суднобудування також вбите. Сьогодні Україна не може навіть себе забезпечити продовольством у повній мірі, ми картоплю, гречку, яблука і інші види продукції завозимо з-за кордону. І це – при українських чорноземах! Якщо «господарювати» так і далі, то усіх цих «ефективних власників» і «ефективних реформаторів» Україна просто не витримає. 

Тільки при появі керівництва в Україні, яке матиме повну довіру народу і яке розумітиме, що лише розвиток власної промисловості і протекціонізм для українських підприємців – дадуть можливість побудувати сильну державу. Така влада не може з’явитися миттєво. Вона повинна дозріти, опираючись на національну ідею, творчі сили нації та патріотичну силу.

Остап Стахів, Голова Проводу ГО «Ідея Нації»

Чому Польщі цікавіше танцювати під московську балалайку ніж під українські цимбали?

Останні події, дописи у ЗМІ та поведінка гаранта України та інших відомств, спонукали мене до написання статті, яка б дала відповідь тим лицемірам та знахабнілим лібералам, що намагаються втоптати в болото українську історичну пам'ять. Сьогодні уже нікого не здивуєш тим, як східні чи західні сусіди намагаються очорнити діяльність національно-визвольних рухів українського народу. І коли така поведінка йде від нашого східного сусіда, то це є цілком зрозуміло у вирі новітньої україно-московської війни. Але, коли безпідставно линуть звинувачення в сторону українських національних Героїв від сусіда, який себе називає нашим союзником, то мимоволі згадуєш вислів Черчилля: «У держави не має друзів і ворогів, а є лише свій інтерес». Так який інтерес переслідує Польща, яка останнім часом намагається перекручуванням історичних подій викликати в української нації почуття неповноцінності, адже представники Польщі говорять про події, які відбувалися саме на українських теренах. І так виходить, що польські урядові очільники трактують українському народові його історію, як колись окупувавши нашу етнічну територію - диктували нам свої порядки за панщини.

Я не буду зупинятися в даній статті на тих рішеннях польського сенату про геноцид поляків на Волині з сторони українського населення. Адже доказувати, що ми на своїй землі маємо право на відсіч окупантові – те саме, що просити сусіда про право користуватися колодязем на своєму подвір’ї. Проте мені, стає цілком і повністю зрозумілою позиція Польщі, яка не ставить жодних претензій сьогодні до Російської федерації за дві Катині, але усіляко намагається повчати нас за оборону рідної землі.

Можливо такий політичний хід Польщі є нічим іншим, як показ свого безсилля в політиці з країнами західної Європи, де поляки крім свого аграрного сектору і великої кількості заробітчан нічого догідного не мажуть постачати?! Бо підорювати польських високопоставлених політиків у змові з Москвою мені не дуже б хотілося, хоча такий висновок напрошується сам по собі.

Якщо офіційна Варшава не усвідомила, що загравання з московитами ніколи нічого доброго не віщувала – то це говорить тільки про політичну незрілість сьогоднішнього керівництва польської держави. І така поведінка в історії вже мала місце, коли в період між Першою і Другою світовою війною поляки намагалися провести насильну полонізацію українського населення, проводячи Пацифікацію та боротьбою з національно-свідомою молоддю. Після чого Польща втратила свою державність, будучи знищеною державами західної Європи, а пізніше на 50-ть років потрапивши під владу Москви. Якщо історія нічого не вчить нашого західного сусіда, то йому хіба варто поспівчувати.

Якою ж має бути відповідь нашої сторони на антиукраїнські дії Польщі? Перше: не піддаватися на провокації шовіністичних польських кіл та агентів впливу Москви, яка направляє радикалізоване польське суспільство через своїх маріонеток у польському сенаті. Друге: потрібно відстоювати честь українських національних Героїв, які своїм прикладом та жертовною боротьбою віддали усе своє життя на служіння Україні. Звісно, що сьогодні чекати на національну політику від чинного деморалізованого та дискредитованого керівництва нашої держави ми не можемо через ряд багатьох причин, основною з яких є її неукраїнське обличчя(всі інші є похідні). Тому ми можемо опиратися лише на українських істориків, українські громадські організації та українську церкву, яка також вже почала на собі відчувати «дружбу» західного сусіда.

Також мені цілком є зрозумілою позиція Польщі в плані відношення до сьогоднішньої Української держави, оскільки її керівництво призвело за 25 років до втрати армії, промисловості та тимчасово окремих території: шельф Чорного моря з багатим покладом нафти і газу біля о. Зміїний – Румунії, частину території – Молдові, частина прикордонної зони – Білорусії, півострів Крим – Російській федерації, Донбас – терористам ДНР і ЛНР. Тож польська сторона намагається використати тимчасову слабкість нашої держави і нікчемного її керівництва для здобуття своїх успіхів за рахунок України. Проте, як завжди, поляки забувають, що ми не тільки повертаємо ситуацію в статус-кво, але і переходимо у наступ, як це було на Волині 11 липня 1943 року. Як то кажуть, історія має властивість повторюватися…

            Сьогоднішня наша зброя – це проведення тематичних лекцій по навчальних закладах, яка має розпочатися вже з нового навчального року, популяризація історичних книг українських істориків та проведення круглих столів із залученням відповідних експертів. До цієї діяльності мають бути активно залученні українські ЗМІ та ЗМІ, які належать діаспорі і українська церква в Україні та за кордоном.

           

 Таким має бути початок нашої відповіді! Все інше, уже скоро проясниться!

Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів

Франція, як символ помилок політики мультикультурності

Події, які відбуваються останнім часом у Франції, привернули велику увагу українського суспільства, адже терористичні акти забирають життя переважно мирного населення, яке на той момент не володіє реальними можливостями управління (мова не йде про волевиявлення при голосуванні, а про вирішення конкретних справ у даний час).

Навіть на багатьох аватарках українців у соціальних мережах з’явились французькі прапори на знак моральної підтримки французів та Франції.

Чому ж така велика увага до подій, що сталися у Франції, а не скажімо до Нігерії, де люди гинуть від рук мафії кожного дня? Напевно відповідь лежить у тій інформаційній площині, яку нагнітають вже багато років в усіх засобах масової інформації про ідеалізацію життя в країнах ЄС. Керівництво нашої держави бажає копіювати все, що роблять країни ЄС, серед яких і Франція, не задумуючись про майбутні наслідки. А наслідки, як ми з Вами бачимо – це багато терактів на рік, вбивства на вулицях, гвалтування жінок та масові крадіжки з боку емігрантів, які культурно, расово та ментально живуть у чужому для себе середовищі та діють відповідно до своїх знань та бачень, які вони набули на своїй історичній батьківщині в Африці чи Азії.

Тож сьогоднішнє відновлення кордонів Францією та тимчасове припинення дії Шенгену є симптоматичнм останнім часом, а заява прем’єр-міністра Великої Британії про зміну єврозони та утворення нового союзу іншого формату дають нам можливість переконатися у недалекоглядності керівництва нашої держави, яка своєю ціллю бачить не достаток власних громадян, а майбутній безвізовий режим, який жодна країна не отримає, поки не забезпечить роботою власних громадян.

Тому голосування в українському парламенті так званих «безвізових законів» є нічим іншим, як чергове окозамилювання від керівництва нашої держави, яке не здатне на реальні кроки для зростання економіки України, а тільки вміє маніпулювати громадською думкою через ЗМІ.

Сьогодні ГО «Ідея Нації» не апелює до Презитента та прем’єр- міністра України, оскільки ці особи діють, на нашу думку, не далекоглядно не через свої обмежені можливості, а через те, що ними керують ззовні.

А тим часом Франція із США вирішили завдати бомбових ударів по Сирії та Іраку, бо на їхню думку терористичні акти зробили громадяни цих країн. Тоді навіщо пускати в свою країну громадян, яких вони атакують бомбами, вважаючи терористами?!

 Тож Україна, як держава, повинна винести із терористичних актів у Парижі та ЄС висновки та не допустити у нас політику мультикультурності та вседозволеності зі сторони народів, які тікають від поганого життя та намагаються ці негативні правила впроваджувати серед інших держав, які їх прихистили.

А ми усі з Вами маємо замислитись, чи хочемо ми приїзду нелегальних "кольорових" мігрантів, які будуть продавати в українських школах наркотики, гвалтувати наших жінок, бунтувати через незнання українських законів та жити на соціальному забезпеченні нашої держави?

Розуміємо, що сьогоднішнє олігархічне керівництво України, яке прийшло на тимчасових засадах для власного збагачення не буде ставити собі за мету побудови сильної України в майбутньому, оскільки в сильній Україні злодії-олігархи будуть сидіти за гратами.

Тому ГО «Ідея Нації» сьогодні звертається до українців свідомо розглядати події з-за кордону як ті, які можуть виникнути незабаром і у нас, якщо ми будемо повторювати помилки інших народів та вдаватимемось до політики мультикультурності, яка вже давно потерпіла крах у всіх країнах, де вона проводилась.

До Перемоги!

Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів

Щира подяка усім, хто повірив в мене!

Для мене Ваша підтримка є дуже важлива, оскільки вона допомагає мені іти тим обраним мною шляхом, який я впевнений принесе користь винниківській громаді!

Особливо хочу подякувати тим людям, які впровдож агітаційного виборчого періоду намагались підтримати та долучитися до нашої спільної справи. Дякую своїй чудовій команді, яка складалася із кандидатів у депутати, помічників, журналістів, спостерігачів, довірених осіб, юристів та друзів, які усіляко надавали свою підтримку!

Тепер у нас з Вами є дуже багато справ, які маємо спільно впровадити у місті Винники, адже заради цього ми і об’єднали свої зусилля!

До зустрічі!

Щиро Ваш, Остап Стахів

Дорогі винниківчани, щиро дякую Вам за підтримку!

В даний час, коли голосування на виборчих дільницях завершене, спостерігачі і члени ДВК стежать за підрахунком голосів – команда Української республіканської партії знаходиться у штабі. Хтось зараз обдзвонює спостерігачів, членів ДВК, інші п’ють каву і згадують пройдешню виборчу кампанію, а деякі спілкуються вже про наступні справи, які нас будуть очікувати після виборів…

Я ж від себе додам, що маю довкола себе чудових людей, кандидатів в депутати, на яких можна покластися, та звісно, моїх побратимів – членів ГО «Ідея Нації», адже з ними вже пройдена не одна виборча кампанія.

Настрій у всіх бойовий, адже те, заради чого ми йдемо – не вимірюється виборчим процесом чи посадою міського голови, або депутатським мандатом. Тож наша місія, яка продовжується містом Винники є для нас неперервним на шляху до побудови держави справедливого ладу.

Хочу подякувати усім жителям міста Винники, які вірили у нас та віддали свій голос за мене і мою команду від Української республіканської партії.

До Перемоги!

Щиро Ваш, Остап Стахів

На час виборів у Винниках створений координаційний центр

Команда кандидата на посаду міського голови міста Винники від Української республіканської партії Остапа Стахіва в день голосування 25 жовтня 2015 року створює спостережно-координаційного центру з моніторингу дотримання законодавства та недопущення його порушень під час  здійснення голосування та проведення підрахунку голосів на виборчих дільницях у місті Винники.

Спостережно-координаційний центр сповіщатиме про кількість проголосованих та про порушення під час виборів на дільницях. А після закриття виборчих дільниць буде проводити паралельний підрахунок голосів.

Якщо у виборців міста Винники буде інформація про порушення на виборчих дільницях, просимо нас повідомляти за телефоном: 063 705 53 17, а також в соціальних мережах та у штаб Української республіканської партії у місті Винники по вул. Галицькій, 29(другий поверх).

ШАНОВНІ ВИННИКІВЧАНИ!

На завершення виборчої кампанії, яку ми пройшли спільно з усіма Вами, мені б хотілось кожному із Вас подякувати за те, що кожного дня від Вас мені йшли слова підтримки, як на вулиці, у під’їзді будинку в якому я проживаю, так і в листах соціальних мереж.

За цей короткий період виборчої кампанії я познайомився з багатьма Вами особисто, багато хто з вас зі мною спілкувався по телефону, хтось приходив до мене на зустрічі, як з кандидатом на посаду міського голови. І все те, що було озвучено Вами, всі Ваші переживання та побажання є для мене дороговказом дій, оскільки вважаю, що насамперед потрібно вирішувати проблеми мешканців міста.

Мені надзвичайно приємно, що заходячи до моєї громадської приймальні, Ви вірите у кінцеве вирішення всіх негараздів, з якими Ви зіткнулись. Тому я радий бачити, що Ви задоволені позитивним завершенням справ.

Розумію, що більшість мешканців міста ще мене не знають особисто, та ще не звертались за допомогою і не чули, як я планую діяти на посаді міського голови міста Винники. Можливо Ви також не до кінця знаєте усіх наших 26 кандидатів від Української республіканської партії, які йдуть в моїй команді до Винниківської міської ради, адже за період виборчої кампанії, яка проходила впродовж останнього місяця, не було недостатньо часу для спілкування. Тому сподіваюсь, що наше знайомство буде відбуватися безперервно. Тож покладаю велику надію на те, що мені вдасться втілити у життя усе, що було мною задумане, а також те, що громада міста вважатиме за першочергове та необхідне.

Пишучи ці рядки, бачу поруч з собою багато молодих людей, які очікують на майбутні зміни у наших рідних Винниках. Повірте, ці моменти в підтримці моїх кроків є надважливими для моєї команди, а побажання перемоги та допомоги у майбутній нелегкій ноші для мене є дійсно знаковими та стверджувальними, тому сподівання, які будуть покладені на мене, візьму як свій хрест.

Вірю в те, що спільними зусиллями нам вдасться реалізувати усе задумане та зробити наші Винники самодостатнім та процвітаючим містом для нас та наших дітей.

Щиро Ваш, Остап Стахів

Зустрічі з винниківчанами продовжуться

Остап Стахів, кандидат на посаду голови міста Винники,  мав сьогодні зустріч з городянами у дорослій бібліотеці № 34, що на вулиці Галицькій, 49 та у дитячій бібліотеці №35, що на вулиці Шевченка, 2, а також у Винниківській музичній школі.

На зустрічах були присутні працівники бібліотек та школи, батьки з дітьми та просто небайдужі до свого міста винниківчани. Спілкування пройшло у позитивній манері, було багато запитань, пропозицій та відповідей.

«Сьогоднішні зустрічі показали, що люди чекають діалогу між місцевою владою та громадою міста. Більшість проблем, які люди озвучують зі мною на зустрічі є в прямій компетенції міського голови і депутатського корпусу та реалістичні у їх вирішенні. Для цього потрібно тільки прислухатись до мешканців міста, до їхніх проблем, та мати тверду політичну волю їх вирішити.» - розповів Остап Стахів.

Остап Стахів: «У майбутньому Винники бачу тільки як самодостатнє місто»

Під час виборчої кампанії у жителів міста Винники виникло багато запитань до Остапа Стахіва, як до кандидата на посаду міського голови від Української республіканської партії. Остап Стахів відповів на запитання, які найчастіше звучали від мешканців Винник.

-      Пане Остапе, чому Ви вирішили балотуватись на посаду міського голови міста Винники?

Мені не байдужа доля міста, в якому я планую будувати свою сім’ю та не можу стояти  осторонь тих державотворчих процесів, які сьогодні формуються. Для моєї родини Винники є тим містом, у якому є наше коріння. Тут колись жила та навчалася моя бабця, письменниця Павлина Бережанська-Стахів, а також мій родич отець Григорій Гірняк був місцевим парохом впродовж 56 років. Сьогодні в моїй особі родина Стахів повертається у Винники.

-      Ви є одним із основних претендентів на посаду мера міста Винники, яким бачите місто після свого обрання?

Винники я бачу як самодостатнє місто, де податки підприємців мають вкладатися у його розвиток. Це дозволить створити умови для комфортного проживання всієї громади в цілому. Оскільки, я вважаю, що людина має отримувати місце праці там, де вона проживає. Діти повинні ходити до дитячого садочку у своєму рідному місті, а не ставати о 6 годині ранку, щоб, попри затори, батьки вчасно встигали перед роботою відвести дитину в садочок.

Вулиці міста повинні бути у належному стані, тобто освітлення, каналізація, тротуарні доріжки та якісне асфальтне покриття. А таке явище, як побудова багатоповерхових будинків потрібно негайно припинити, тому що місто Винники повинно зберегти свою самобутність та автентичність. Якщо цього не відбудеться, то Винники перетворяться на вулиці Личаківського району та втратять себе як окреме місто з унікальною історією. А цього допустити я не можу.

-      Пане Остапе, що для Вас означає бути міським головою Винник?

Посаду міського голови сприймаю як велику відповідальність за надану довіру та можливість втілити у життя проекти, які дозволять Винникам розвиватися, як окремому адміністративному центру. Як майбутній голова міста хочу об’єднати Винники та бути мером для усіх його мешканців.

-      Розкажіть про команду Української республіканської партії з якою йдете на вибори до Винниківської міської ради.

Сьогодні, йдучи на посаду міського голови, веду команду з 26 кандидатів до Винниківської міської ради від Української республіканської партії. Майбутня фракція складається з лікарів, вчителів, юристів, економістів та молодих спеціалістів. У нашій команді поєднується молодість та досвід, тому я впевнений, нам вистачить знань та енергії відстояти інтереси громади міста Винники.

- Ви говорите про те, що слід обирати нову політичну еліту, але  чи зможе Ваша політична сила, прийшовши до влади, забезпечити достойними кадрами владні кабінети та чи вистачить у Вас професіоналів?

 - Ми дуже ретельно та скурпульозно підходили до процесу формування списку кандидатів до Винниківської міської ради, оскільки відчуваємо відповідальність перед громадою. У списку Української республіканської партії  йдуть люди, які не були при владі, зате  кожен на своєму робочому місці працював на користь громади.

  Отже, я звертаюсь до кожного винниківчанина: підтримай нас, ставай поруч з нами, бо ми твоя Українська республіканська партія.

- Чи готова Українська республіканська партія, як політична сила, яка має усі шанси пройти у Винниківську міську раду, відстежувати процес голосування у день виборів?

 - Ми зацікавлені у тому, щоб вибори відбулися у рамках чинного законодавства. Саме тому,  ретельно підготувалися до того аби стежити за ходом виборів. Наші  спостерігачі, а також довірені особи кандидатів від Української республіканської партії працюватимуть на кожній виборчій дільниці. Окрім цього, як ми уже повідомляли, Українська республіканська партія  організує мобільні групи, які їздитимуть від однієї дільниці до іншої та відстежуватимуть проходження голосування, фіксуватимуть наявність порушень, а також перевірятимуть інформацію, отриману від спостерігачів та з гарячої лінії, яка працює у виборчому штабі. Також усі люди, які працюватимуть  на виборчих дільницях та будуть у складі мобільних груп пройшли спеціальне навчання, яке організовувала Українська республіканська партія.

  

  - Виборча кампанія  підходить до фінішної прямої. Як на Вашу думку, наскільки важливими для винниківчан будуть вибори 2015?

Цієї неділі відбудуться вибори до органів місцевого самоврядування. Це надзвичайно вирішальний момент, оскільки винниківчани обиратимуть тих, хто працюватиме тут на місцях, хто розпоряджатиметься нашими коштами, які ми сплачуємо у вигляді податків. Від них залежатиме в яких школах вчитимуться наші діти, наскільки якісно надаватиметься медична допомога, чи будуть і надалі такі черги для вступу у дитячий садок, чи будуть освітлені вулиці та під'їзди у будинках, чи матимуть дрібні підприємці рівні можливості розвитку власного бізнесу в порівнянні з тими, які мають якісь певні преференції перед  міською владою, чи створюватимуться нові робочі місця та багато-багато інших питань від яких залежить наше з вами життя. Саме тому, враховуючи усе вищесказане,  хочу звернутися до винниківчан з проханням прийти на вибори та дати належну оцінку усім політичним силам, які боротимуться за владу.

-      Що Ви скажете про своїх опонентів, оскільки вони на кінець виборчої кампанії активізували свої нечесні технології?

Я нікого не буду обговорювати, а тільки говоритиму за себе. Люди і нас розумні, самі можуть відсіяти зерно від полови.

   -  Пане Остапе, з якими словами звернетеся до  виборців напередодні 25 жовтня?

Не голосуйте за розкручені бренди, оскільки лідери цих політичних сил працюватимуть не на громаду міста Винники,  а на партійних босів та представників великого капіталу, які фінансують їхні виборчі кампанії на біг-бордах та на телеекранах.

Окрім цього хочу звернутися з проханням: не ставати двічі на одні і ті ж граблі! Не обирайте вкотре тих, які вже, будучи при владі, спромоглися лише, використовуючи депутатські преференції, примножити власні статки, пролобіювати власні бізнесові інтереси або тих, які «розбазарювали» земельні ділянки.  Вони вже показали свої можливості. 

Замість того, щоб працювати над вирішенням поточних  проблем Винник та власними діями доводити свою ефективність, ці політики не сходять з екранів телебачення та «красуються» на біг-бордах, переконуючи нас, що вони «партія міста», що обов’язково «змінять майбутнє» та «захистять наші права». То чому ж, будучи при владі стільки років, не змінили та не захистили?  25 жовтня ми повинні скористатися єдиним шансом для впровадження якісних реформ у нашому місті, слід надати змогу молоді змінити стару політичну еліту, яка «вкорінилися» у владних кабінетах і знову прагне до влади.

Розмову вела Наталія Федьків