Відкрите звернення ГО «Ідея Нації»: Винні будуть покарані!

Сьогоднішня ситуація в Україні цілком і повністю показує, що українці цій владі в державі не потрібні, оскільки є загрозою для панування національних меншин. Зокрема остання заява «диригента» Партії регіонів у Верховній Раді Михайла Чечетова: «В Україні не повинно бути титульної нації» - є підтвердженням усіх дій правлячої кліки в державі.

Діяльність сьогоднішньої влади за її ж словами зводиться до того, щоб знищити українську націю на її ж землі. Вона відкрито та зухвало плює в обличчя українців, не вбачаючи від них жодної загрози та народних повстань.

Також така заява від політика низької вартости є для того, щоб перевірити українців на здатність протидіяти перед прийняттями антинародних законів у найвищому законодавчому органі держави. Або такою заявою, яка повністю дискредитує та забирає будь яку перспективу для нормального життя – є бажання фізичного знищення Михайла Чечетова діючою владою, щоб пізніше все приписати українцям через такі антинародні заяви.

ГО «Ідея Нації» нагадує усім провокаторам, злодіям та антинародним чинушам, що за усі свої висловлювання та діяння, які шкодили Українській Нації і Державі буде справедлива кара, як того буде вимагати Вищий Український Трибунал!

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.

Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів

КОД: Безплідне об’єднання?!

Якщо аналізувати політичні об’єднання, які з’являлись в Україні протягом останнього часу – то ми завжди бачимо одну і ту ж картину. На початку йдуть гасла, пізніше - аморфне об’єднання, а наостанку кожен з учасників так званих об’єднань звинувачує інших і називає зрадниками. Про виборців згадувати їм якось не з руки. Адже у них є рейтинг завдяки ток-шоу і політичній рекламі. Тих, хто не має можливості проплачувати участь у телевізійних ток-шоу та постійну засвітку у ЗМІ – просто поливають брудом.

В середині 2011 року на політичній карті України багатьма політичними силами та громадськими організаціями був створений Комітет опору диктатурі. Львів став, по суті, серцем цього всього дійства, на яке в черговий раз простий українець покладав великі надії. Говорилось багато, а справ, як таких, просто згадати не можливо, окрім декількох промоційних мітингів чи пікетів, які в результаті ні до чого путнього не призвели. То ж яке призначення мало це об’єднання?!

Чим ближче було до виборів, тим більше на КОД покладались малобюджетні політичні партії, які вважали, що округа до ВР будуть ділитись за пропорційним принципом. Таким чином на вибори не потрібно було витрачати «шалені» кошти, а звичайному виборцеві було б спокійно за свій вибір, адже він б обирав вже проілюстрованого кандидата від багатьох політичних партій і громадських організацій. Проте…

У КОД вступали не тільки малобюджетні партії, але і політичні гравці з великим гаманцем, які на передвиборчу програму витрачають більше грошей,  ніж деякі партії за 10 років свого існування. Тож у середині об’єднання, яке крім декларацій так і нічим себе не відрекомендувало, назрівав конфлікт інтересів. Адже ділитися округами у плани «грошових брендів» з малобюджетними, навіть ідейними політичними силами чи громадськими активістами  аж ніяк не входило.

Незважаючи на наявні розбіжності в КОД у розумінні підходу до виборів, вихід із об’єднання б негативно вдарив по іміджу тої політичної сили, яка б відкрито заявила про свої дійсні плани. Тож гра назовні для виборця продовжувалася до моменту, допоки це було можливим з точки зору необхідності у плані іміджу політпроекту, але аж ніяк не на потребу простому громадянинові.

Варто зауважити, що незважаючи на усі внутрішні негаразди, КОД збирався практично кожного тижня і обговорював політичну ситуацію. Тож, коли представники руху ЧЕСНО у Львові прийшли та запропонували, щоб кандидат від КОД відповідав критеріям руху ЧЕСНО, то усі учасники Львівського КОДу підтримали таку ідею. Тож незабаром було розроблено Заяву, згідно  якої претендент в кандидати від КОД має обов’язково проходити за критеріями руху ЧЕСНО, а також критеріями, розробленими КОДом.

Проте, коли настав час подавати у КОД від політичних партій та громадських організацій претендентів в кандидати, то виявилось, що не усі бажають проходити люстрацію на рівних умовах. Так ВО «Батьківщина», політична партія «Фронт змін» та ВО «Свобода», які були по суті основними гравцями об’єднання, підписавши «заяву трьох» про поділ округів у Львівській області, першими розірвали домовленості, які були досягнуті шляхом переговорів у КОД. Після цього  засідання КОДу фактично почали перетворюватись з безплідного діалогу у просту гру – «не чую іншого, кричу голосніше»! Навіть журналісти почали ігнорувати засідання комітету, оскільки кожне наступне зібрання копіювало попередні.

Пізніше на політичнім корті замайоріли прапори ще одного об’єднання, яке себе назвало
Об’єднана опозиція. А діяльність КОДу була названа такою, що провокує передвиборчу ситуацію у Львівській області.

Мушу правда на те все зауважити, що малобюджетні політичні партії все ще намагалися провадити свою діяльність через КОД, і їм це до певної пори більш менш вдавалось…

«Грошові бренди» почали називати діяльність КОДу під керівництвом малобюджетних політичних партій провокативною. Дійшло до того, що Арсеній Яценюк сказав, що Комітет опору диктатурі вже вичерпав себе по суті. Хоча, на відміну від Арсенія Петровича, громадяни України не побачили, що диктатура в Україні є подоланою…

А тим часом у КОДі була розпочата процедура проведення люстрації для претендентів у кандидати в депутати до ВРУ. Своїх кандидатів для проведення люстрації надали практично усі часники КОДу, окрім представників Об’єднаної опозиції і ВО «Свобода». Як то кажуть, робіть свої висновки дорогі читачі…

Оскільки мені випала честь представляти рух ЧЕСНО у Львівському КОДі, то практично на кожні засідання я намагався приходити із запитаннями від руху до претендентів в депутати. Так після одного засідання, де запитань від мене було вдосталь,  на наступні я не був запрошений, або повідомлений за декілька годин до зібрань так, щоб не зміг прийти зовсім. Знову ж таки, нехай і з цієї ситуації читач робить свій власний висновок про прозорість і чесність львівської політики в цілому.

В результаті усіх цих засідань, домовленостей, погоджень та люстрації в КОДі – усі його учасники пішли на вибори самостійно. І у мене виникає тільки одне питання до наших голів політичних партій на Львівщині: «Чи усвідомлюєте ви усю відповідальність таких обманливих передвиборчих маневрів!?»

Думаю, що такі безплідні об’єднання будуть ще виникати не один раз на політичній карті України, навіть більше – їх будуть відроджувати із небуття, щоб у черговий раз погратися ними перед виборчою кампанією. Безідеологічні партії, блоки та об’єднання ще жодним чином не принесли хоч якоїсь користі українській державі та її громадянам, не принесуть вони користі і сьогодні. Тому, що об’єднуватись потрібно заради певних ідеалів, навколо певної ідеології та заради певної мети. А коли політичні партії у нас об’єднуються заради рейтингу, то їх першими потрібно списувати на смітник історії і більше ніколи до них не повертатися.

На останок хочу написати, що я вірю в свою Батьківщину, вірю в Українську Націю і маю велику надію на молоде покоління, яке буде доводити свою потрібність справами, а не пустопорожніми обіцянками та надіями. Знаю, що Нація, яка виховала Великих синів і дочок, що вірою і правдою їй служили – не дозволить глумитися над собою казнокрадам і словоблудам!

Можливо нам молодим прийдеться все міняти у нашій державі не через вибори, а через дію прямої демократії згідно 5 статті Конституції України. Для нас молодих є тільки однин шлях – перемога заради нашого спільного майбутнього. Знаю, нас підтримає весь український народ.

З повагою, Співкоординатор громадянського руху ЧЕСНО у Львові
Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів

Режимна цензура у відтінках

Україною прокотилася хвиля протестів на захист телеканалу ТВі. Практично в кожному обласному центрі люди вийшли і намагались виявити свою громадянську позицію щодо тих подій, які відбуваються у інформаційному просторі країни.

Не уминула така подія і столицю західної України. У Львові на пл. Ринок близько 300 мешканців вийшли в знак солідарності з цілою країною. Варто зауважити, що захід пройшов без партійної символіки. А до слова запрошували громадських діячів і журналістів, незважаючи на присутність багатьох кандидатів в депутати. Таким чином, багато прохожих часто зупинялися і щиро висловлювали свою солідарність з присутніми і безпосередньо із телеканалом ТВі.

Але я б бажав загострити увагу на проблемі в цілому із цензурою у нашій державі. Слід розуміти, що боротьба іде не між опозицією і владою, а між тим, що ми маємо знати – і, що не повинні. Адже відколи відновилась Українська Держава, цензура не зупиняла свої пазурі, а лише інколи накладалася пудрою, ніби знущаючись красувалась перед нами у «яскравих барвах». А відтінки у цензури за двадцять років незалежності були від червоного до сірого, від сірого до помаранчевого, від помаранчевого до біло-червого, від біло-червого до біло-голубого. Бажаєте продовження!?

Тож, робіть висновки…

Голова Проводу Громадської організації «Ідея Нації» Остап Стахів

Олігархи, спорт, політика…

Степи мої запродані
Жидові, німоті
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.

Т. Шевченко

Сьогодні напевно нікого не здивуєш, що більшість олігархів у Українській державі не є представниками титульної нації. Але напевно багато хто з наших співвітчизників здивується, якщо я скажу, що олігарх – це не бізнесмен. Адже бізнесмен – це людина, яка створює робочі місця, платить податки, виробляє продукт, або надає послуги і таким чином є суспільно-корисною одиницею суспільного організму. Натомість олігарх – це людина, яка нажила свої статки у незаконний спосіб(несплата податків у великих розмірах, незаконне повернення ПДВ, розкрадання бюджетних коштів, рейдерське захоплення підприємств, незаконне отримання земельних ділянок, незаконна приватизація надр) через сприяння, або бездіяльність владних органів в тому числі і контролюючих. Таким чином олігарх є для суспільства не потрібним паразитом, який своєю головною ціллю бачить не розвиток держави чи навіть певного підприємства, а своє власне збагачення через деградацію суспільства і держави. Тому для повного розуміння і аналізу ситуації ми повинні повністю розділити поняття бізнесмен(підприємець) від поняття олігарх(паразит). Тож чим більше в Україні буде бізнесменів(підприємців) і їхній розвиток – це буде приносити користь як державі так і суспільству, і чим більше буде олігархів і їхнє множення – тим буде більша деградація держави і суспільства. Отже: якщо добре живеться підприємцю, то краще буде і пересічним громадянам, і чим краще живеться олігархам в Україні, тим гірше стає становище кожного громадянина зокрема.

Тому усі подачки перед виборами – це підкуп громади їхніми ж грошима, для того, щоб олігарх знову отримав можливість збагачуватись злочинним шляхом. Тож у читача тепер мають розвіятись будь які сумніви, для чого партії контрольовані олігархами витрачають великі суми як на виборчу агітацію, так і на підкуп виборця, які не піддаються логічному осмисленню – за ради чого?

А зараз я б хотів у контексті заголовку сказати, що нещодавно в українському спортивному житті була зроблена заява трьох керівників хокейних клубів до керівництва ФФУ і ПХЛ, щоб у сезоні 2013/14 рр. провести змагання у форматі: вік учасників не більше 25 років, 7 із яких мають бути не старше 21 року і аж 7 у кожній команді повинен бути громадянином України. Отже із 25 гравці 7 повинні бути українцями.

А тепер головне. Заява зроблена президентом ХК «Беркут» Давидом Жванією, президентом ХК «Донбас» Борисом Колесником і президентом ХК «Леви» Ігорем Чуркіним. Як бачимо усі троє підписантів, що з 25 місць аж 7 виділили для українців «черпають» свої доходи із українського бюджету(наші з Вами кошти) і відповідно усі троє не є представниками української нації, а дехто був, або є громадянином іншої держави. Одного привела влада "помаранчева", іншого "біло-голуба", третій представляє бізнес РФ.

Таким чином в Україні реалізовується сценарій, де олігархи, які не є представниками української нації незаконно збагачуються, а також вводять в парламент, вищі керівні посади, а тепер уже і у спорті також представників інших держав та національностей.

Вас і досі влаштовує така поведінка зайд, які крадуть наші кошти і непомірно збагачуються, усувають з усіх вищих владних кабінетів українців і фінансують за наші гроші спорт для не українців! Чи можливо потрібно сказати досить!

Час вибору прийшов! Вибирай!?

Виїхати з батьківської землі? Продатись чужинцям? Чи стати на шлях воїна!

 Голова Проводу Громадської організації «Ідея Нації» Остап Стахів

Свято - для людей, а для політиків агітація!

У неділю 15 липня 2012 року біля села Сприня, Самбірського району, Львівської області громадськість відзначала 68 річницю створення УГВР.
Варто зазначити, що на свято прибуло дуже багато люду, що поприїжджали із багатьох куточків Львівської області. Зокрема братство ОУН-УПА приїхало великим автобусом зі Львова, а також прибули різні ветеранські відділи самостійно.
Таке величне свято звісно не було зігнороване великою купою політиканів, які вирішили в чергове покрасуватися перед відеокамерами та виборцями.
Саме ж дійство розпочалось із покладанням квітів та богусложіння за Героїв Нації, які поклали свої голови за самостійність України. Пізніше зі вступним словом виступив капелан Львівського братства ОУН-УПА, який від своєю палкою промовою не залишив жодного байдужого слухача.
Також мав виступ Заслужений артист України, бандурист Остап Стахів, та дочка Президента УГВР Кирила Осьмака Наталія, що також приїхала на відзначення річниці.
На тому б здавалось і мала б завершитись офіційна частина... Та ні, на дворі ж вибори!
Як виявилось до слова записалось більше як 30 учасників, які вирішили вчити усіх патріотизму згідно своєї партійної лінії. І почалося... Один за другим по сходах підіймався майбутній кандидат, а подекуди і депутат, та намагався переконати присутніх, що саме він здатен не бути "тушкою" у новітньому парламенті. А, що ж там діялось біля сцени? Люди собі спокійно розмовляли, гуляли по лісі, заходили до музею-криївки, фотографувались, пили чай, розмовляли по телефону і зовсім не зважали на ті запотілі від задухи виступаючих претендентів в кандидати. Тому кожен хто виходив наступним, намагався кричати в мікрофон сильніше і сильніше. Хтось навіть почав читати вірші, інші ж співати, треті розказувати свої історії...
...Близько 18:00 люди потроху почали роз'їжджатися, адже слухати оті нікчемні потуги біля мікрофону партійних агітаторів декілька годин - то направду було вже і неприємно.
Коли ж я з побратимами також ішов до автобуса, то під сценою ще записувались на виступ бажаючі. Ну, не ма на то слів...
Звісно, те, що партії перед виборами на чолі зі своїми кандидатами будуть намагатися говорити свої обіцянки в мікрофон безрозмірно - це було відомо. Питання тоді до організаторів. Навіщо ж позволяти таке?! Як моя бабця завше говорить в таких випадках: "Де Управа?"
А Управи в цей день на політиканів не знайшлася...
Що ж, маю надію, що коли ті вуйки, що хочуть бути депутатами будуть так нівечити свято, то пора буде громаді брати доброго бука і гнати таких пустословів від себе.
То ж, як писав Т. Шевченко:

Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду Божого страшного!

З повагою, Голова Проводу ГО "Ідея Нації" Остап Стахів

Великий день, який неосяжний для яничар

Сьогодні Україна відзначає 71 річницю Акту відновлення Української Держави під проводом Степана Бандери. Але саме відзначення на всеукраїнському рівні не відбулось - це свідчить про те, що на чолі України перебувають тимчасові зайди.
Навіть у Львові прийшла горстка людей на пл. Ринок, щоб відсвяткувати одне із найвеличніших подій ХХ ст. в нашій історії.

Байдужість, боягузництво та пристосуванство, яке глибоко вкоренили окупанти впродовж тривалого часу - продовжує роз’їдати наше суспільство із середини. Таким чином ми самоочищаємося від слабких і нікчемних духом яничар.

Адже у теперішньому часі наше покоління складає іспит на те, чи буде існувати і панувати українська нація у ХХІ ст. Приклад минувших поколінь дає нам сили і відваги не тільки не коритися ворогові, але і здобути перемогу, коли все і вся проти нашої будущини.

Можливо сьогодні, нас, хто прагне безкомпромісно та жертовно боротися за кров’ю пролиту рідну землю найкращих її синів є мало, проте у нас ціла українська душа!

Слава Україні! Воля, або смерть!

Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів

Антинародний режим підписав собі вирок!

Сьогодні з боку депутатів ВР відбулась державна зрада національних інтересів Української держави, коли вони проголосували у парламенті за те, щоб другою державною мовою була мова окупанта. Така зрада не підлягає виправданню і буде засуджена українським народним трибуналом до найвищої міри покарання!

Громадська організація «Ідея Нації», розуміючи усю відповідальність перед прийдешніми поколіннями – закликає усіх свідомих українців до боротьби за відновлення прав титульної нації на землі, яку нам дав Господь Бог! Нашим прикладом для наслідування мають бути народні загони, які діяли у різні історичні епохи – Гайдамаки, УВО, ОУН та УПА.

Українська держава була здобута кров’ю найкращими синами і дочками рідної землі, тому тільки кров’ю можна змити ту ганьбу, за яку сьогодні проголосували антинародні депутати ВР.

«Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації».

            Голова Проводу Громадської організації «Ідея Нації» Остап Стахів