Справжня Європа без ЄС

Мало хто знає, що маленька гірська держава Швейцарія не входить до ЄС. Але при тому ще живе і живе досить непогано. А також мало хто знає, що у Швейцарії останні 50 років при владі націоналісти.

У цій статті ми хочемо показати на наочному прикладі як можна пройти процес державотворення в позаблоковому статусі та розвінчати міф про домінацію ліберальних та розкладаючих течій у Західній Європі.

Швейцарська народна партія

(ШНП, нім. Schweizerische Volkspartei - SVP) — права консервативна націоналістична політична партія в Швейцарії. Офіційний день утворення партії — 22 вересня 1971, однак передісторія партії починається в 1917, коли була утворена Цюріхська селянська партія. У 1971 році відбулося об’єднання Партії селян, бюргерів і ремісників і Демократичної партії кантонів Гларус і Граубюнден. Партія і її попередники входять в уряди з 1959 року.

Швейцарська народна партія у своїй політиці притримується консерватизму, економічного націоналізму та євроскептицизму, дотримується націоналістичного напрямку. Одні з головних пріоритетів діяльності ШНП — обмеження імміграції та захист нейтралітету Швейцарії. Партія також виступає за знижен- ня податків, державних витрат. У 1992 вона була фактично єдиним противником приєднання Швейцарії до Європейської економічної спільноти (ЄЕС) серед партій і добилася проведення референдуму з цього питання, на якому громадяни країни відкинули ідею приєднання до ЄЕС.

Останнім часом ШНП завойовує найбільшу кількість голосів виборців у по- рівнянні з іншими партіями: на виборах у 1999, 2003 роках партія перемагала. На парламентських виборах у жовтні 2007 ШНП отримала 29% голосів і за- воювала 62 місця з 200 в Національній раді (парламенті) країни багато в чому завдячуючи активній діяльності члена партії Христофа Блохера. Таку кількість голосів не вдавалося завоювати жодній партії з 1919 року після введення пропорційної виборчої системи. Часто націоналістичні гасла партії знаходять підтримку у населення у зв’язку з дуже великою кількістю іноземців в країні (приблизно 20% від усього населення Швейцарії — іноземці).

Саме за ініціативою Швейцарської народної партії 29 листопада 2009 у країні відбувся референдум про заборону будівництва в країні мінаретів, що «сприяє ісламізації країни». У результаті 59% виборців підтримали заборону на це будівництво.

На референдумі 28 листопада 2010 за пропозицію Народної партії громадяни Швейцарії 53% підтримали ідею автоматичної депортації іноземців, визнаних винними в важких злочинах: убивство, зґвалтування, пограбування, торгівлю наркотиками.

Невже знову: Грушевський, Винниченко і Петлюра…

Сьогоднішні події в місті Києві нагадують до болю дуже негативне порівняння із подіям 1917 року, коли український народ дозрів до власної політичної еліти, але «еліта» не дозріла до тієї ж свідомості власного народу і не була готова вести за собою скривджений люд.

Революційно настроєні люди почали прибувати в Київ ще з вчорашнього вечора, зранку їх потік лився усім містом, а перед 12 дня вщент заповнював усі куточки столичного центру…

Незабаром пішла перша хвиля, яку відчула нелегітимна Київська міська рада, яку так часто полюбляли «штурмувати» опозиціонери. Але як тільки розпочався справжній штурм - «опозиція» назвала штурмовиків провокаторами…

…Далі більше. При штурмі на банковій АП, яку намагаються взяти простий люд для парламентської опозиції – штурмовиків знову називають провокаторами.

Мені на жаль уся ця ситуація нагадує події 17 липня 1917 року – коли 2-гий український полк імені Павла Полуботка за декілька годин вирвав з рук представників Російської імперії усі головні установи, заарештував усіх військових та державних діячів імперіалізму та передав ключі від скарбниці та тюрем Центральній Раді на чолі з Грушевським. Також у ЦР для боротьби за молоду державу знаходився у запасі ще 1-ший український полк імені Богдана Хмельницького. І коли уся повнота влади на Україні перейшла до рук ЦР, то Грушевський і компанія вислала на Румунський фронт 2-гий український полк імені Павла Полуботка, а 1-ший український полк імені Богдана Хмельницького поїздом було відправлено за межі Києва – де їм у спину з гармат при виїзді з міста ударили білогвардійські війська. Пізніше усіх арештованих представників царату ЦР випустила з тюрем, віддала їм ключі від держустанов, а також від скарбниці…

Ця сумна історія на мій погляд повторюється і сьогодні у місті Києві. Коли люди з готовністю віддати себе в жертву хочуть здобути для парламентської опозиції(Кличка, Яценюка і Тягнибока) всі ключові пости діючої влади, а їх у той же час називають не інакше як провокаторів. То для чого тоді сьогодні було оголошено про масовий приїзд на революцію, якщо опозиціонери ходять по прес-конференціях а не на чолі революційно налаштованих(як того і закликали «опозиціонери») людей.

Що ж, надіюсь відповідь на запитання, яке поставлено в заголовку ми дуже скоро отримаємо. Адже події відбуваються неймовірно швидко і інтенсивно. Революція панове!

Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів 

Режим підписав собі вирок

30 листопада в українській новій історичній добі стає відправною точкою для кожного українця. Кривавий розгін мирної демонстрації спецпідрозділами «Беркут» о 04:00 ранку сколихнув заспане українське суспільство. Тож сьогодні кожен громадянин повинен перейти до активного наступу за понівечених та покалічених людей на Майдані Незалежності, за знущання та катування по райвідділах МВС, за зґвалтованих та убитих українців представниками режиму, за вкрадені землі та підприємства мародерами-олігархами, за свою честь, гідність і право на успішне майбутнє.

Епіцентром наших дій має стати Київ, його вулиці, майдани та площі мають належати виключно українській революції. Тільки йдучи поряд з кожним плече в плече наш бойовий дух наростатиме і наші очі дивитимуться на небезпеку без страху. Сьогодні ми проходимо випробування часом на міцність наших надій та можливість на майбутні звершення.

Режим підписав собі вирок, ми ж повинні його виконати!

Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів

Прихильники гей-парадів виступають проти ГО «Ідея Нації»

22 листопада о 10:25 у місті Львові біля пам’ятнику Т. Шевченку з агітаційного намету ГО «Ідея Нації» викрали прапор на якому був розміщений герб опришків Олекси Довбуша. Таким чином зловмисник нахамивши старшій людині, яка стояла в наметі та зламавши жердину, на яку кріпився прапор, втік із місця події.

Проте крадієві далеко не вдалося втекти, за свідченням очевидців його було зловлено біля обласної ради. Викрадачем виявився колишній кандидат в депутати до ЛОР від Європейської партії. А як відомо, голова цієї партії Микола Катеринчук виступив на захист гей-параду в місті Києві, який планувався на 25 травня 2013 року, оскільки таким чином це сприятиме євроінтеграції України. Як відомо, у опришків було дуже хороше прислів’я: «Якщо хлоп не любить зброї, то є підозра, що він любить іншого хлопа!» Тому прихильники ЛГБТ-спілноти намагаються усіляко протидіяти пропаганді здорового способу життя та утвердження традиційних сімейних цінностей.

У телепередачі “Люстрація” на телеканалі ЗІК Андрій Рожнятовський брехав цілій області про вчорашні події, намагаючись викрутитись з того, що він викравши прапор – робив провокації. Але за брехню потрібно буде відповідати. Таким чином демократи продемонстрували свою справжню сутність та подвійні стандарти.

Нагадаємо, ГО «Ідея Нації» виступає проти узаконення одностатевих шлюбів, а також всиновлення дітей представниками ЛГБТ.

Прес-служба ГО «Ідея Нації»

Вийшов третій номер інформаційного вісника ГО «Ідея Нації»

У третьому номері вісника подана Програма ГО «Ідея Нації», діяльність та позиція організації щодо основних подій в державі.

Усіх бажаючих отримати, або розповсюджувати інформаційний вісник, просимо звертатись за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 115 б(третій поверх), тел.: 063 705 53 17, ел. адреса: idejanation@gmail.com

Прес-служба ГО «Ідея Нації»

ГО «Ідея Нації» висловлює свою підтримку націоналістичній партії «Золотий світанок»

ГО «Ідея Нації» висловлює ноту протесту у зв’язку з тим, що 28 вересня поліція Греції арештувала лідера націоналістичної партії «Золотий світанок» Нікоса Міхалоліакоса, двох депутатів та ще 10-х членів партії. Нагадаємо, що за націоналістичну партію «Золотий Світанок» готові проголосувати 15 % виборців.

Грецію лихоманить від соціально-економічної кризи та безробіття. Громадяни цієї країни не бажають годувати чиновників із Берліна, Лондона та Парижа. Ось яскравий приклад краху економічної системи Євросоюзу. Толерантність уже не в моді. Причина цього – зростання рівня етнічної злочинності,  яка є закономірним наслідком нелегальної міграції: люди спалюють себе живцем через боргові ями. Але ці так звані «демократи» не бажають віддавати владу без спротиву. Саме уряд винний у шкоді від мільярдних кредитів, які вщент знищили економіку Греції. Проте він не бажає відповідати за скоєне і готовий захищати такий соціально-політичний устрій за допомогою поліції та армії. Звісно, уже знайшли винних − депутатів-патріотів, які не соромляться говорити своєму народові правду про реалії сьогодення.

Те, що відбулося, − типова модель поведінки лібералів при владі: ініціювати провокацію, розповсюдити неправдиву інформацію та продемонструвати майстерність маніпуляції громадською увагою, яку так легко скерувати від насущних проблем до надуманих. Навіщо, аби люди прагнули дізнатися, чому уряд Греції не бореться з інфляцією, безробіттям та корупцією?

Ці політики провели масштабну хвилю репресій проти національних партій Європи. Вони не допустили до виборів Національний Фронт Жан-Марі Ле Пен − третю за популярністю політичну силу у Франції на останніх парламентських виборах. Вони ж вішають ярлики на патріотів, називаючи їх «гітлеристами», звинувачуючи в расизмі та вбивствах з етнічних мотивів. По суті, відбувається порушення принципів верховенства права й свободи волевиявлення громадян, які так цілеспрямовано обстоюють ліберали і так само вперто їх порушують. Це політика подвійних стандартів. Людей, які виступають за збереження традиційних цінностей та інституту сім'ї, звинувачують у нацизмі.

Останні події в Греції свідчать про саботаж волі грецьких виборців. Але рейтинги націоналістів ростуть , насамперед, через небажання європейських націй перетворюватися на моноетнічну масу з розмитим генетичним кодом. І ця підтримка ростиме далі.

Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів

«І оживе добра слава, Слава України»

Ці відомі слова українського генія Тараса Шевченка стали своєрідним лейтмотивом святкування 100-річчя з дня встановлення пам'ятника Кобзареві у місті Винники.

Автором скульптури був архітектор Олександр Лушпинський, а виготовили її у майстерні Яворського. Відкриття монумента відбулося 28 вересня 1913 року завдяки старанням місцевого товариства «Просвіта», яке очолював отець УГКЦ Григорій Гірняк. Варто зазначити, що цей чоловік разом з інтелігентами Володимиром Левицьким та Антіном Раком брали активну участь у громадському житті Львівщини. Зокрема, вони суттєво посприяли консолідації винниківської спільноти, формуванню її національної свідомості. Недарма у Львові говорили, що «Винники – це Левицький, Рак і піп Гірняк». Саме товариство «Просвіта» зібрало кошти на зведення пам'ятника Т.Шевченку. Реалізувати такий благородний задум на території, що залежала від Австро-Угорської імперії,  було зовсім не легко. Польський уряд заборонив встановлення пам'ятного знака у Львові. Те саме відбувалося на теренах Наддніпрянщини, адже царська влада цілеспрямовано гальмувала культурний розвиток залежних народів. По суті, погруддя Шевченка у м. Винники стало першим скульптурним пам'ятником у Західній Україні. До того зводили доволі примітивні монументи: гора каміння, на якій встановлювали зображення Кобзаря, та великий хрест. Незабаром поляки зруйнували пам'ятний знак у Винниках, проте громада відновила його у 1925 році.

Цьогорічний ювілей відзначали впродовж двох днів – 28-29 вересня. У суботу в культурному центрі «Дозвілля» відбувся святковий концерт, у якому взяли участь місцеві колективи. Найважливіші події запланували на неділю. В історико-краєзнавчому музеї відбулося відкриття виставок «Шевченкіана» і «Шляхами Кобзаря». Окрім картин української художниці Софії Караффи-Корбут, яка прославилася графічними ілюстраціями до творів Шевченка, експонували роботи відомих львівських митців. Також у музеї відбулося погашення марки міста. Опісля місцеві священики всіх конфесій відслужили молебень біля пам'ятника Кобзареві. Розпочалася урочиста частина заходу. Із вітальним словом виступили представники місцевої влади, діячі культури, делегати з областей Західної України та члени громадських організацій. Зокрема, на важливості історичної пам'яті наголосив заступник голови місцевого товариства «Просвіта» Любомир Білоус.

До присутніх із промовою виступив лідер ГО «Ідея Нації» Остап Стахів: «Сьогодні ми відзначаємо сторіччя встановлення пам'ятника, який нам говорить про живе Слово, Слово, на якому  повстали ідеологи українського націоналізму Дмитро Донцов, Юрій Липа, Микола Сціборський. Не випадково сто років тому був встановлений пам'ятник, коли у Львові склали присягу Українські січові стрільці.

Шановне товариство! Якщо розглядати Шевченка як фундамент, а Донцова, Липу і Сціборського – як стіни, то нам із вами вже треба будувати власний будинок, бо «В своїй хаті – своя правда, І сила, І воля». Я хочу звернутися до молодого покоління, яке має залишити після себе, як і Шевченко, духовне, вічне, творче, а не тимчасовий матеріалізм, що відійде у небуття»

Прес-служба ГО «Ідея Нації»