Світове лихварство та Україна

Почитавши провладну ліберальну пресу, яка на всі сторони схвально вигукувала про врятування української економіки черговим траншем від МВФ, мимоволі перестаєш дивуватися тому сьогоднішньому задурманенні українського народу та не баченні того, як нам на шию міжнародні лихварі за допомогою сьогоднішнього неукраїнського керівництва України закидають петлю на шию.

Міжнародний валютний фонд(МВФ) – зовсім не міжнародна добродійна організація, яка поспішає на допомогу будь-якій країні, де виникають фінансові труднощі чи потреба модернізувати економіку. МВФ створений транснаціональними компаніями для того, щоб нав’язувати державам свою стратегію.

Можна впевнено говорити, що кошти МВФ пропонуються різним країнам як своєрідна приманка. Після того, як розглядається ситуація в якій-небудь країні і відбувається оцінка її труднощів, фахівці фонду готують рекомендації уряду країни, що, на їх думку, слід змінити в її діяльності. Країна-боржник, таким чином, вимушена, якщо бажає отримати хоч невеликий кредит від МВФ, змушена різко скоротити державні витрати, передусім на основні продуктові й інші соціально важливі товари та послуги. Це робиться з метою встановлення в країні соціальної напруги. Найважливішою вимогою є обов’язкова девальвація національної валюти.

Як виглядає із заяв керівництва уряду, Україна мала на початок цього року зовнішніх боргів на суму 66 млрд. $. МВФ цього року нам надав ще 1 млрд. $ кредиту. В сумі виходить 67 млрд. $ боргу перед кредиторами.

Подивившись на такі цифри в доларах, кожен читач напевно подумає, що це досить велика сума, і цікаво, куди ж вона ділась в умілих руках наших лібералів реформаторів. Адже, щоб побудувати асфальтний та сміттєпереробний заводи, або це все вкласти в обороноздатність країни – то результат мав би бути відчутним. Але, щось ніхто з нас не відчув на собі ще жодного полегшення від чергових траншів міжнародних лихварів–кредиторів. 

Особливо звертаю увагу на цифру у 67 млрд. $ - вона представлена без процентів. Тому на прикладі інших країн, які вже мали досвід запозичення великих сум у МВФ, покажемо наглядним прикладом, скільки ж приблизно потрібно віддавати тепер українському народові? За приклад візьмемо знайому усім нам державу – Мексику, якій як і нашій державі дуже активно намагалися «допомагати» кредитами з МВФ. Отже, в 1980 році зовнішній борг Мексики складав 57 млрд. $. У наступні 15 років, з 1980 по 1995 рік, Мексика виплатила 131 млрд. $ тільки на покриття кумулятивних процентних ставок, але все одно вона залишилася винна 159 млрд. $. Ось, що виходить: 57-131=159! Це те, що ми називаємо «банківською арифметикою». Це чисте лихварство. 

У 1987 році ця грабіжницька модель в Мексиці привела до криз руйнування сільськогосподарської, промислової, транспортної і енергетичної інфраструктури у зв’язку з недостатнім їх інвестуванням, яке МВФ замінив нав’язуванням політики масового, безладного імпорту шляхом ліквідації усіх торговельних бар’єрів. 

Можна згадати і інші країни, які пройшли «шокові терапії» від МВФ, зокрема Перу за часів правління Фухімори. В результаті цієї «терапії» Перу втратило роботу 12 млн. людей, 15 млн. зубожіли, а сама країна втратила шанс перейти в категорію індустріально-аграрних країн.

Еквадор. Тут «шокова терапія від МВФ» призвела до спроби введення як національної валюти долара США, що викликало тотальне розорення Еквадору, стихійний бунт дрібних торговців-індійців за підтримки армії і падіння уряду. 

Ірак. Саддам Хусейн в середині 2001 року перевів у євро усі свої рахунки, на які надходили кошти у рамках програми ООН «Нафта в обмін на продукти». «Долар – валюта ворожої нам держави. Ми замінимо долар на іншу валюту – на євро», - говорив міністр Іраку Хікмат. Більше того, в квітні 2002 року Центральний банк Іраку видав розпорядження оплачувати витрати навіть офіційних іракських делегацій за кордоном виключно в євро. 
А потім була війна. А далі «шокова терапія від МВФ». І де зараз економіка Іраку?

З матеріалу, який викладений є очевидним той факт, що МВФ – паразитична структура, один із інструментів лихварів з пограбування і закабалення країн і народів.

Результати «демократичних реформ» за вказівками МВФ в Україні ми спостерігаємо з 1992 року, тобто після того, як Україна стала членом Міжнародного валютного фонду(МВФ). За допомогою міжнародних радників влада в Україні показала, як можна швидко і просто, без ведення активних бойових дій знищити 8 млн. українців і половину промислового потенціалу(а в деяких галузях повністю знищене виробництво), а також забезпечити на 80-90 % зношеності інженерної інфраструктури населених пунктів. Це підсумки тієї неоголошеної війни, яку влада в Україні і МВФ ведуть з українським народом. 

З 2000 року боргове навантаження на кожного українця виросло в 50 разів. Це світовий рекорд!

З високорозвиненої держави Україна перетворилася на сировинний придаток Європи. Україна випала з першої десятки світових виробників зброї і не здатна вчасно поставити необхідну кількість озброєння навіть власній армії. Практично повністю знищено літакобудування, суднобудування також вбите. Сьогодні Україна не може навіть себе забезпечити продовольством у повній мірі, ми картоплю, гречку, яблука і інші види продукції завозимо з-за кордону. І це – при українських чорноземах! Якщо «господарювати» так і далі, то усіх цих «ефективних власників» і «ефективних реформаторів» Україна просто не витримає. 

Тільки при появі керівництва в Україні, яке матиме повну довіру народу і яке розумітиме, що лише розвиток власної промисловості і протекціонізм для українських підприємців – дадуть можливість побудувати сильну державу. Така влада не може з’явитися миттєво. Вона повинна дозріти, опираючись на національну ідею, творчі сили нації та патріотичну силу.

Остап Стахів, Голова Проводу ГО «Ідея Нації»