Вітаємо із 73-річницею відновлення Української Держави

30 червня 1941 р. у будинку «Просвіти» у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави. Цей Акт був здійснений Українськими Національними Зборами, що складалися з представників національного руху, за підтримки членів оунівських похідних груп та вояків батальйону “Нахтігаль”. На цій події були присутніми понад 100 чільних представників зі всієї України, а також представник УГКЦ Йосиф Сліпий. На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословіння митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди.

У тексті проголошення було сказано, що «волею Ук­раїнського Народу Організація Українських Націо­налістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України». В Акті проголошення містилося прохання до населен­ня «не скласти зброї так довго, доки на всіх україн­ських землях не буде створена Суверенна Українська Влада».

Наступного дня з’явився другий важливий документ — Пастирський лист Митрополита Андрія Шептицького, яким Українська греко-католицька Церква визнала Акт за початок відновлення Української дер­жави. 10 липня з’явився подібний документ Української Православної Церкви, підписаний єпископом Луцьким. Тимчасовий український уряд очолив Ярослав Стецько. Українську Національну Раду, як пред­парламент, очолив Митрополит Андрій Шептицький, а Кость Левицький став його президентом. Правда, це не завадило німецьким властям уже 12 липня арештувати і вивезти до концтабору Ярослава Стецька, Степана Бандеру та інших керівників ОУН та уряду.

Акт 30 червня 1941 р. засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України.

Але для сучасної владі Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 року не є святом, адже ця влада асоціює себе із окупаційним радянським режимом – тож її доля буде такою як і самого радянського режиму.

Наша боротьба за історичну, національну і соціальну справедливість продовжується і у ХХІ ст. Тому сьогоднішніх чужинців при владі в Україні ми розглядаємо як тимчасових, а їхні антинаціональні дії як проявлення чужинської ненависті до всього українського.

Віримо у сьогоднішнє молоде покоління, якому судилося звершити волю великих синів і дочок української нації! Нас розсудить кров і залізо!

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань!

Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів