Вшанування 76-річниці Карпатської України

15 березня 1939 року у місті Хуст була проголошена незалежність Карпатської України. Закарпатські українці стали першим у міжвоєнній Європі народом, що не змирився із анексією, а зі зброєю в руках став на захист своєї свободи від агресії сусідніх держав.

Прийнята Сеймом конституція Карпатської України визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герб — червоний ведмідь на лівому срібному пів-полі й чотири сині та три золоті смуги у правому пів-полі та тризуб з хрестом на середньому зубі. Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина.

Молода українська держава не змогла на той важкий час втримати свою незалежність, не зважаючи на героїчний спротив Карпатської Січі в обороні рідного краю від завойовників. Адже за короткий час Карпатська Україна вела війну на три фронти: перший проти Чехословаччини, яка виводила своїх військових і поліцію із нашого краю та намагалась роззброїти Карпатську Січ, що та не змогла дати будь який відсіч окупантам; другий проти Угорщини, які вдарили по наших позиціях з півдня; і третій проти Польщі, які напали на Карпатську Україну із півночі.

Таким чином, мужньо боронячи рідний край, Карпатська Січ протрималась в боях близько двох тижнів. Після чого було прийняте рішення емігрувати на Захід, або в сторону Румунії. Тих, хто попадав в полон до мадярів, відсилали в концентраційні табори Угорщини, а полонених із Галичини було вирішено передавати до Польщі. Передача полонених українців з Галичини Угорськими військами посольській поліції відбулася на Верецькому перевалі у березні та квітні 1939 року. За цей час було закатовано, та вбито близько 600 Карпатських Січовиків. Розстріли галицьких січовиків на карпатських перевалах, здійснені польськими підрозділами КОП та поліції спільно з угорськими жандармами, гонведами і терористами у березні-квітні 1939 р., трактується як військові злочини. Угорські та польські військові нехтували основоположними правами військовополонених, гарантованими учасникам Національної Оборони Карпатської України на підставі Гаазької конвенції про закони та звичаї сухопутної війни (18 жовтня 1907 року).

            

Варто зазначити, що коротка та трагічна історія Карпатської України показала, що край, який тисячоліття знаходився під гнітом іноземних держав та був відділений від рідної землі - при першій же нагоді взяв в руки зброю для боротьби за незалежність України.

            Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань!

Голова Проводу ГО «Ідея Нації» Остап Стахів