25 березня у актовій залі Національного університету «Львівська Політехніка» історики, письменники та громадські діячі обговорюватимуть історію та наслідки перебування України під окупаційними режимами на ІІ Всеукраїнській науковій конференції «Геноцид України у ХХ столітті».
Долучитися до участі у II всеукраїнській науковій конференції «Геноцид України у ХХ столітті» її організатори запросили не тільки істориків, а й науковців інших галузей, а також очевидців численних трагедій та небайдужих українців. Організатори конференції намагаються інспірувати дослідження та популяризацію української історії, стимулювати зацікавлення громадськості, зокрема молоді, до важливих суспільно-політичних процесів. На їхню думку, це сприятиме активізації досліджень зародження рухів опору та національно-визвольної боротьби українського народу; збереженню історичної пам’яті українців; формуванню почуття патріотизму, негативного ставлення до тоталітаризму, насильства, порушення прав і свобод людей, утвердженню гуманістичних цінностей.
Конференцію відкриють вітальні слова проф. Юрія Бобала, ректора НУ «Львівська політехніка», Героя України Юрія Шухевича, письменника Ігоря Калинця, голови Львівської обласної ради Олега Панькевича та заступника міського голови Львова з гуманітарних питань Василя Косіва. На пленарному засіданні конференції матимуть слово Василь Лизанчук, Любомир Сеник, Михайло Чорнопикий, Мирослава Антонович, Богдан Гудь, Павло Гай-Нижник, Олександр Музичко, Олег Полянський, Софія Федина, Ірина Магрицька, Іван Белебеха. Загалом конференція зібрала науковців із Києва, Одеси, Харкова, Луцька, Кам’янця-Подільського, Донецька, Рівного, Черкас, Кременчука, Житомира, Івано-Франківська. У роботі секцій візьмуть участь наукові працівники ЦДВР та Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» на чолі із директором Русланом Забілим.
Доповіді, які прозвучать на конференції, буде видано окремим збірником, у якому також буде вміщена резолюція, ухвалена конференцією. Статті, що вже надійшли до упорядників збірника, аналізують причини, масштаби, наслідки та вплив геноциду, етноциду, екоциду, лінгвоциду та національно-визвольного руху українського народу у XX столітті на сучасний стан утвердження державності. Науковців, які лише останні 20 років мають змогу не заангажовано висвітлювати історичні події, цікавлять такі теми, як придушення національної боротьби за незалежну державу (УНР, ЗУНР, повстанський рух Наддніпрянщини, Карпатська Україна, відновлення державності 30 червня 1941 року, діяльність ОУН і УПА, дисидентський рух); винищення національно-свідомої інтелігенції; руйнування села (карально-репресивні акції, голодомори, колективізація); депортації; асиміляційні процеси (русифікація, полонізація, мадяризація, румунізація).
Постійна агресія сусідніх держав, репресії, винищення національних лідерів, перманентні втрати української державності стали прикметними ознаками української історії. Одним із найбільш трагічних етапів став період окупації України тоталітарними режимами. В сучасній українській гуманітарній науці та в суспільстві загалом немає однозначної відповіді та оцінки ролі окупаційних тоталітарних режимів у розвитку української національної спільноти. Така ситуація пояснюється діяльністю окупаційних режимів в Україні, зокрема радянської влади, яка протягом 70 років впливала на свідомість та самоідентифікацію українців. Конференція «Геноцид України у ХХ столітті» виправляє цю ситуацію.
Немає коментарів:
Дописати коментар