27 березня ВГО "Ідея Нації" під керівництвом Головного Провідника Остапа Стахіва спільно з націонал-патріотичними організаціями урочисто шанувала пам'ять загиблих патріотів – Героїв Карпатської України. Захід відбувся біля могили закатованих січовиків, що знаходиться на Верецькому перевалі.
Вшанування розпочалось з відправлення панахиди, по замордовуваннях українських молодих хлопців, що стали на захист Карпатської України.
Пізніше перед присутніми виступили представники політичних в'язнів, братства ОУН-УПА та депутати Львівської обласної ради. Але найбільше вразив присутніх виступи молодих школярів з навколишніх сіл, які в українських одностроях співами та танцями вшановували Героїв Карпатської України.
На завершення урочистих подій зазвучала бандура у виконанні Заслуженого артиста України Остапа Стахіва-старшого.
Пімсти смерть Великих Лицарів.
Прес-служба ВГО "Ідея нації"
Довідка від Василя Гренджа-Донського:
"Полонених галицьких січовиків розіп'яли на дерева"
За Ясіня-Репеговом, на польському кордоні, за митницею на Татарському перевалі очікувала мішана мадярсько-польська комісія, щоб перебрати полонених січовиків галичан.
Незабаром привели 30 січовиків, зловлених по горах Гуцульщини, а кількох із в'язниць. Були вони пов'язані, в страшний спосіб збиті не тільки тими, що їх зловили, але й самими вояками, що їх ескортували.
На землі лежав ще сніг, добра половина січовиків боса, бо забрали від них не тільки всі вартісні речі, але постягали і чоботи і черевики. Дехто з них загорнув ноги в онучі, в рушники, в торби, але й були такі, що йшли вповні босими ногами в снігу.
Із тридцятьох людей поляки вибрали шістьох і повели з собою. Чи це були шпигуни, чи одні з передових галицьких борців, що були заведені у польській "чорній листі", яких чекали ще гірші муки і смерть, не відомо.
Решту галичан відвели на півтора кілометра далі у ліс, яким проходила фронтова бойова лінія за світової війни. Тут їх розіп'яли на деревах. По-перш поприв'язували їм руки заржавілим колючим дротом, що знайшли в старій фронтовій лінії, відтак розіп'яті руки й ноги поприбивали залізними скобами та великими цвяхами, що ними прибивають рейки на залізницях. Над розп'ятими, але ще живими героями почали мадяри і поляки знущатись, плюючи їм у вічі та б'ючи їх рушницями. Відтак гонведи, а з ними разом і мадярський хуліган Цайгер та мадярський бандит Данищук одного за другим розстрілювали...
Розіп'яті герої віддавали свої шляхетні душі словами: "Слава Україні!" і співом "Ще не вмерла Україна..."
Немає коментарів:
Дописати коментар